Пісня – ще одна творча стежина Народного артиста Анатолія Гнатюка (+відео)
Сьогодні є приємна нагода привітати з ювілеєм народного артиста України, актора Національного драматичного театру імені Івана Франка Анатолія Гнатюка.
Анатолія Васильовича називають улюбленцем публіки. Цілком заслужено, справедливо. Гнатюк з когорти тих талановитих акторів, які сповна віддають себе сцені, викладаються на повну в усіх виставах та ще й надзвичайно майстерно, талановито. І це запам’ятовується, викликає захоплення, щирі емоції. А ще й до всього притягує особлива харизма митця, його чудовий акторський стиль, душевне виконання пісень. Тому шанувальники творчості Гнатюка також у захваті від його ритміки, пластики танцювальних рухів.
Пригадується, як одного разу він запросив киян, гостей столиці на свій театралізований концерт “Червону троянду дарую тобі…”. Свято було пронизано тематикою кохання, любові до рідної землі, пошанування батьків, торкалися струни чесності та щирості почуттів… Усе було вельми душевно і щиро; ніби співала душа нашого народу, в історії якого переплелися і любов, і журба. Глядацька зала була того вечора на одній музичній хвилі з артистом.
Блискучий майстер сцени разом з Академічним ансамблем пісні і танцю Державної прикордонної служби України подарував безліч приємних моментів глядачам. А вони того вечора ще довго не відпускали актора зі сцени.
А ще згадується, як Анатолій Васильович говорив: «Сьогодні – дуже важкий час для країни, тому митці – письменники, драматурги, режисери, актори – мають гостро відчувати його. Мистецтво має бути особливим. На мою думку, не варто бідкатися за горнятком кави про те, що чогось там не встиг зробити, що даремно минули твої роки… Коли чую подібне – кажу: нині є всі можливості проявити себе, будь ласка! Зараз — якраз той період, коли треба рятувати Батьківщину».
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка ще з 2014 року, з самого початку війни з російськими окупантами на сході країни, бере активну участь в мистецькій допомозі фронту. «Ми побували з концертами та виставами в багатьох військових частинах, шпиталях. Переказуємо кошти на соціальні потреби наших воїнів, на їхнє лікування,- розповідав нам Анатолій Гнатюк в інтерв’ю. – Особисто я чимало разів їздив з концертами на схід. Для нас, акторів — велика честь, що ми побували там з виставою “Шельменко-денщик”, де граю головну роль. Це назавжди запам’яталося. Воїни приїжджали на виставу безпосередньо з передових позицій. Як зараз пам’ятаю в залі їхні обличчя: спочатку — насторожені, сумні, а потім, упродовж вистави, вони почали “іскритися”, їм ставало радісно. Наш Шельменко дарував українським воїнам оптимізм, посмішки, надію. І віру! Після вистави ми не хотіли розходитися, фотографувалися із бійцями на згадку, розповідали один одному цікаві історії. І коли поверталися до Києва, то наші серця грів маленький вогник: ми, актори, також щось зробили, нехай небагато, для майбутньої перемоги».
***
«Український репортер» щиро вітає Анатолія Васильовича Гнатюка з Днем народження і зичить йому козацького здоров’я, невичерпного оптимізму, нових успішних ролей на театральній сцені, щасливої стежини у пісенній творчості. Переможного настрою! Многая літа!
Леонід Фросевич, Світлана Фросевич
