Постаті від Віталія Карпенка. Читаючи книги Віталія Дончика…

Початок 1989 року був позначений принциповою подією: на зборах столичної письменницької організації, попри шалений спротив ЦК Компартії України (Компартію представляли завагітпропом ЦК Кравчук і від міськкому партії – Килимник), була заснована принципово нова громадська організація – Народний рух України за перебудову. Попри завуальовану фразеологію, партчиновники розуміли, якою небезпекою для них може обернутися ця письменницька ініціатива. Килимник іменем міськкому заборонив мені висвітлювати в газеті цю подію. Довелося звертатися до Кравчука, і той дозволив подати лише інформаційне повідомлення, а Статут нової структури вирішили оприлюднити у менш тиражній письменницькій «Літературній Україні». У такій…

Читати далі

На перехрестях долі. Постаті від Віталія Карпенка

Дороги життя, як і звичайні шляхи, мають свої звивини і перехрестя. Наші з Олегом Чорногузом життєві дороги схожі, і перетнулися вперше в Одесі на семінарі письменників-початківців. Кожен з нас починав свій життєвий шлях з районної газети: Олег на Вінниччині, я на Миколаївщині – обидва завідували редакційними відділами листів, а в тих листах відбивалися людські перипетії, переживання та надії. Доля так розпорядилася, що наші шляхи-доріжки привели обох до столиці. Але кожен ішов своєю життєвою стежкою – я цілком віддався газетній справі: майже п’ятнадцять років редагував газету «Вечірній Київ», яка досягла майже…

Читати далі

Великий трудівник пера. Постаті від Віталія Карпенка

Йдеться про Валентина Чемериса. І це не гіпербола, а реальність. Судіть самі: на кінець 2016 року вийшло 69 його книг. Його історичні романи витримали по кілька видань. На кожен з прожитих ним років припадає по солідному фоліанту, якщо брати до уваги перевидання. А ще не все, написане ним, вийшло за життя. ПОСТАТІ Познайомився я з ним далекого 1962 року на семінарі молодих літераторів у письменницькому Будинку творчості в Одесі під назвою «Дача Ковалевського» на самому березі Чорного моря. Серед учасників цього зібрання були представники з Києва та різних областей України.…

Читати далі

Унікальність Євгена Товстухи

Уперше здибатися з Євгеном Товстухою випало на Дачі Ковалевського в Одесі на зборах творчої молоді навесні 1962 року. Великого доробку тоді ми ще не мали, проте мали здорові амбіції, перебували в пошуку та вірили в майбутнє. Так вийшло, що згуртувалися і стали друзями Євген Товстуха з Чернігівщини, Валентин Чемерис з Дніпропетровщини, Олег Чорногуз з Вінниччини, Степан Музиченко з Києва та я з Миколаївщини. Після сталінізму то був час хрущовської відлиги, зароджувався рух шістдесятництва, інтерес молоді все більше повертався до наших національних коренів. Ми також обговорювали ці проблеми між собою. Євген…

Читати далі

Гурт однодумців з Дачі Ковалевського

Влітку 1962 року з ініціативи Спілки письменників України було скликано творчу молодь з усієї країни на семінар початківців (вочевидь, перший) на Дачі Ковалевського, що на березі моря в Одесі. Так склалося, що ми, п’ятеро з різних регіонів, поселилися в одній великій кімнаті. Це Степан Музиченко з Києва, Євген Товстуха з Чернігівщини, Валентин Чемерис з Дніпропетровщини, Олег Чорногуз з Вінниччини та я з Миколаївщини. Як виявилося згодом, це досить знаково – ми, на той час хоч і молоді-зелені, проте в багатьох питаннях, не тільки літературних, а й політичних, виявилися однодумцями. Керував…

Читати далі