Воїн-доброволець вишиває ікони, щоб заробити на лікування
Ветерану АТО Ігорю Лугині із Сумщини 22 роки. А коли воював, було 18. Ігор пішов добровольцем одразу з Майдану, на третій рік був поранений і не може ходити. Він знайшов собі втіху у вишивці і має надію, що таким чином заробить собі на лікування.
Гроші на реабілітацію збирає уже не перший місяць. Продати вдалося уже більше десятка робіт. Роз’їхалися вони не лише по Україні, але й за кордон. Вишивання рятує від болю і заспокоює нерви. У військового влучила куля снайпера і тепер він прикутий до інвалідного візка.
Дружина Марина, з якою одружилися у першу відпустку Ігоря, допомагає Ігорю в рукоділлі. Вони живуть в невеликій кімнаті з мамою дівчини.
Ігор планує поновитися в педінституті, який зрештою кинув через війну і довчитися за обраною спеціальністю.
“Я розумію, що вчителем фізкультури мені вже не бути. Ну, хоч вищу освіту отримаю, легше буде влаштуватися на роботу, – розмірковує. А на припущення, що може усе ж пройде реабілітацію і вона підніме його з візка, вибухає радісним сміхом. – О, якби я одужав, я б мабуть половину міста до себе в гості запросив і сам нагодував. Борщем! І ще чимось таким, смачним”.
Марина мріє, як ії чоловік і син вперше зроблять кроки разом. Враховуючи, що малому тільки три місяці, для здійснення цієї чудової мрії, ще є час.
Молода сім’я сподівається на благодійників і на святих, образи яких вишивають.
