Київські волонтери завітали до дітей війни
Найболючіша тема в зоні АТО – діти. Коли хлопчаки на слух відрізняють калібр стрілецької зброї і можуть прорахувати траєкторію міни, а дівчатка разом із абеткою навчаються розпізнавати фугаси, гранати та снаряди РСЗВ – то є жах.
Нині навколишнє середовище їхнього дитинства поділено на дві частини: звичайне, до якого вони звикли змалечку, й інше, з яскравими червоними табличками: «Обережно! Міни!».
Відомо, що добробут шахтарських селищ Донбасу за мирних часів майже на 100 авідсотків залежав від шахт. Зупинилися шахти – гроші зникли. І найболючіше все це відбилося саме на дітях. А якщо додати ще й тих, хто залишився без батьків…
Ми відвідали чотири школи й два дитячих садочки у Муратовому, Кримському, Троїцькому та Луганському. Вчителів не попереджали заздалегідь, тому мали можливість побачити все як є. Відверто кажучи, побачене мене вразило. Всі школи – чисті, охайні.
Безумовно, є і купа проблем: із водопостачанням, опаленням тощо. Але військові підрозділи дуже допомагають технікою, спеціалістами. Є шкільні автобуси, які вранці збирають, а пообіді розвозять школярів найвіддаленішими селами. Більше того, у школі селища Луганського, що майже поруч зі славнозвісною Світлодарською дугою, сьогодні роблять найсучасніший ремонт, а тутешній дитячий садок просто вражає.
Діти завжди залишаються дітьми, навіть в умовах, коли вони засинають під гуркіт великого калібру, адже до лінії зіткнення – лічені кілометри. Малеча прагне казки, дива та… новорічних подарунків від Діда Мороза. Завдячуючи київським та харківським волонтерам, подарунків вистачило всім. А наші імпровізовані Дід Мороз та Снігуронька навзаєм послухали чудових пісень від дітлахів. І головне – побачили їхні щирі посмішки!
Ігор ІВАРОВСЬКИЙ
Фото автора
