“Вище пісні – лише молитва”. Вадим Крищенко про життя і творчість (+відео)
Сьогодні є привід привітати з Днем народження славетного поета-пісняра, Народного артиста України Вадима Дмитровича Крищенка, якому виповнюється 89 років. Напередодні кореспонденти «Українського репортера» Леонід та Світлана Фросевич завітали на гостину до Маестро українського Слова, записавши з ним інтерв’ю. Ми бесідували на різні теми. Вадим Дмитрович був відвертим, ділився про пережите, гортаючи сторінки творчої біографії, говорив про наболіле, про те, що на серці та в душі. Пропонуємо деякі фрагменти цієї розмови.
Шевченко і Україна
«У березні ми відзначали 210 років з від дня народження Великого Кобзаря. Читаєш Тараса Шевченка і думаєш, що його твори ніби про наш час, ніби про нинішню війну, про відносини України та росії. Не знаю, чи є ще такий Пророк в інших народів. Шевченко – як дар Божий. І це ознака того, що ми є, були і звичайно, будемо. Які б ворожі сили не хотіли нас знищити, стерти з лиця землі – не вдасться! Ми – українці!»
Початок великої війни
«Мені не вірилося, що люди, які називали себе нашими «братами», говорили щось про спільне «коріння» (скільки ж лилося брехні із їхніх вуст!) раптом вдарять ракетами. І ось ворог перейшов кордон… Уже він тут, в Ірпені, де є і Будинок творчості письменників. Це ж поруч з Києвом. Дивлюся телебачення і раптом екран почорнів. Кажуть, ракетами обстріляли київську телевежу. Це щось страшне було. Але я вірив, що ми вистоїмо і переможемо. Кожен день я писав поезії, роміщував в інтернеті. А згодом вийшла і книжка «Непоборність».
Слово до українців
«Ми не ті, щоб піддатися. Ми були, є і будемо, але Україну вже ніхто не закреслить на мапі, вже ніхто не скаже, що вас нема, що вас росія придумала. Я хочу, щоб ви повірили в себе, що кожен з вас – частина України. І Україна буде, якщо вона – у вашому серці. Якщо всі відчуємо, що ми – українці, то обов’язково станемо великою європейською державою, будемо пишатися, що живемо в Богом благословенній країні».
Завжди – без російської
«Я не написав жодної поезії чи пісні російською мовою. Одного разу мені зателефонували з проханням перекласти на російську пісню «Родина», обіцяли заплатити. Відмовився. Мене дуже дратувало, що українська пригнічується, що вчителям російської мови держава доплачувала до зарплати. Київ колись говорив здебільшого російською, приїжджали із села люди і віддавали своїх дітей у російські школи, бо, мовляв, із селянською мовою до інституту не поступиш. Юнаків брали в радянську армію, де за два роки хлопець розмовляв або суржиком, або переходив на російську. Йшла тотальна, страшна, дуже спланована русифікація. Глибоко переконаний: де розмовляють російською – там немає місця українській мові».
Про пісню і молитву
«Пісні я віддав довгі роки свого життя. Скажу вам відверто: всі, навіть найбільші поети, дуже хочуть, щоб бодай один їхній вірш став піснею. Бо вище пісні – лише молитва. Але, мабуть, пісня йде поруч з молитвою».
***
“Український репортер” щиро вітає з Днем народження Вадима Дмитровича Крищенка і зичить довголіття, гарного настрою, бадьорості, невичерпного оптимізму, нових поетичних книжок!
Інтерв’ю з Вадимом Крищенко. ВІДЕО
