Вкотре згадуємо усіх «кіборгів», які билися з російською ордою за Донецький аеропорт (+відео)
Шість років тому, 20 січня 2015 -го, під час оборони летовища наша країна, на жаль, зазнала найбільших втрат серед захисників.
Загалом за весь період боїв за цей стратегічний об’єкт, з вересня 2014 року до січня 2015-го, до рідних домівок не повернулося 109 воїнів Збройних Сил, повідомили в Управлінні стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача ЗСУ. А ще ж були і добровольці…
«Величезна несправедливість полягає у тому, що Росія до нас відправляла непотріб, який не міг знайти себе ніде в житті, мiг тільки вбивати і грабувати, а з нашого боку, на жаль, воювали і гинули кращі. Розумні, освічені, справжні патріоти, які стояли до останнього», – зазначив начальник штабу – перший заступник командувача Оперативного командування “Захід” генерал-майор Олег Мікац, який командував 93-ю окремою механізованою бригадою ЗСУ, що разом з іншими підрозділами Збройних сил та добровольцями обороняли ДАП. Аеропорт тоді тримали на собі дев’ять окремих бригад ЗСУ, а також 3-й окремий полк спецпризначення, 74-й окремий розвідбатальйон, 91 окремий полк оперативного забезпечення, 8 окрема автомобільна санітарна рота та військовослужбовці 169 навчального центру “Десна”.
Ми, журналісти, знову і знову повторюємо слова, які торік почули у Кропивницькому від Героя України, полковника Олександра Трепака («Редута») про “кіборгів”:
-Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили.
«Щоб ти був по духу біля цієї землі». Який же глибинний зміст цієї фрази! І яку величезну проукраїнську сутність закладено у ній! Оця сутність незламності проходить крізь століття, із сивої давнини. Певно, це якимсь незбагненним чином і передалося нашим героїчним воїнам.
-Хоч я на той час і був полковником, але тоді, у цих хлопців я навчився у першу чергу бути українцем, – веде з нами щиру бесіду «Редут». – Можливо, мені потрібно було для цього 40 років прожити, дослужитися до звання “полковник”, щоб зустріти їх у терміналі Донецького аеропорту, щоб ми дали зрозуміти один одному хто ми такі, що це – наша земля і що ми маємо робити. А чи молодий ти, чи – старий, чи маєш досвід чи ні, у тих умовах не мало ніякого значення. Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили».
Полковник Олександр Трепак з 28 серпня по 4 жовтня 2014 року командував обороною Донецького аеропорту. Ми, кореспонденти «Українського репортера» познайомилися на початку жовтня 2020-го, коли разом з батьками полеглого воїна-добровольця Святослава Горбенка побували в Кропивницькому, в музейно-меморіальному комплексі 3-го Окремого полку Сил спеціальних операцій імені князя Сятослава Хороброго.
«Редут» разом зі своїми побратимами започаткували добру традицію – у військовій частині, на невеличкому меморіальному полі, що біля музейного комплексу, рідні полеглих захисників сіють пшеницю. А коли настають жнива, то збирають символічний врожай. 1 жовтня 2020 року цю традицію продовжили батьки Святослава Горбенка – Сергій Олександрович і Леся Вікторівна, у присутності командування частини, воїнів-“кіборгів” посіяли озиму пшеничку на честь сина Святка.
Відео “Українського репортера” про цю подію.
Святослав (позивний «Скельд») поліг в бою 3 жовтня 2014 року під час оборони аеропорту. Того дня загинули і Сергій Андреєв («Каспер»), а також троє воїнів 3-го Окремого полку спецпризначення – капітан Іван Литвинов, старший солдат Олександр Хруль, солдат Вадим Шешеня. У той період оборону летовища очолював «Редут».
Святослав Горбенко хоч і закінчив військову кафедру, але воював бійцем 1-ої штурмової роти 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”. Йому було лише 19. На фронт пішов добровольцем. Хлопця не зупинило навіть те, що перед ним відкривалася блискуча кар’єра науковця, він знав кілька іноземних мов, навчався у трьох вузах. В Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Святослав опановував японську мову. Для таких як Святко (а саме так, лагідно, називали Святослава вдома, у родині) захист Вітчизни справді був святою справою.
Згодом його батько, Сергій Олександрович (науковець, лікар, майданівець) скаже: «Смерть ніколи не забере назавжди хоробрих Святославів з нашої непереможної землі, і в потрібний час, в небезпечний для Вітчизни час, місце полеглого князя Святослава Хороброго знову займе новий Святослав Хоробрий, як це сталося і тоді в Донецькому аеропорту. І ніколи пам’ять про Рицарів-Героїв України-Руси не буде забута».
Відео “Українського репортера” про Святослава Горбенка “Скельда”.
Для батьків Святослава 3-й полк, яким командував полковник Олександр Трепак, став рідним – «полком нашого сина – із ним тепер поєднує ще й ім’я «Святослав», – каже Сергій Олександрович Горбенко.
На наше запитання що допомогло «кіборгам» вистояти у цій борні Олександр Сергійович Трепак відповів так:
– Вважаю, що у кожному із нас ніби озвалося щось предковічне, наче із сивої давнини: «Хлопці, вам треба тут стояти!» І оте напутнє ніби вчувалося: «Ми не можемо вам скрізь допомогти, але тут разом з вами тримаємо цю твердиню». Напевно, тоді кожен із воїнів відчував ці невидимі ниточки духовного зв’язку… Ми розуміли: нам треба тут СТОЯТИ! Пліч-о-пліч, один біля одного. Про інше навіть не думалося.
З інтерв’ю полковника “Редута” “Українському репортеру”.
В тому бою, 3 жовтня 2014 року, коли загинув Святослав Горбенко, осколками ворожої гранати полковника «Редута» було поранено. А потім – тривале лікування. І знову Олександр Трепак на військовій службі…
Ми розмовляли з полковником про наше військо, про воїнів. Олександр Сергійович Трепак акцентує на тому, що Україні надзвичайно важливо готувати саме воїнів. Мотивованих і надійних. Тобто тих, хто постійно і самовіддано опановує військове мистецтво перемагати ворога, хто прагне стати справді успішним і незламним. Якщо країна буде готувати таких воїнів, то це буде нація воїнів.
Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА
P.S. 20 cічня 2021 року батько “Скельда” Сергій Олександрович Горбенко написав у Фейсбуці:
