Село Ягідне, розповідь заручниці окупантів: «Мозок пропікав страх, що можемо задихнутися у підвалі» (+відео)
Нещодавно представник Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький під час дискусії «Справедливість як один із головних інструментів розвитку держави» наголосив на необхідності активізувати збір даних про воєнні злочини російських окупантів.
За його словами, поряд зі свідченнями жертв, які у міжнародних організаціях цінують найбільше, дуже важливу роль у процесі притягнення до відповідальності за воєнні злочини відіграє пошук та аналіз інформації з відкритих джерел ― такі дані можуть стати доказовою базою.
«На перших слуханнях у Міжнародному суді в Гаазі, коли розглядали підтримку росією терористичної діяльності, 75% інформації були зібрані з відкритих джерел», ― розповів Вадим Скібіцький.
Це були дані неурядових організацій, ЗМІ, інформація від різних структур, які дослідили, зібрали та структурували докази воєнних злочинів.
У цьому контексті згадали і «Книгу катів» ― базу російських військових, які вчиняли злочини в Україні. Проект був започаткований у 2022 році. Інформація, викладена у «Книзі катів» ― результат роботи розвідувального співтовариства України та небайдужих дослідників.
«Потрібно не просто продовжувати, а нарощувати цю діяльність. Тому що ця робота повинна бути спільною ― і для держави, і для суспільства», – сказав Вадим Скібіцький.
Журналісти «Українського репортера» опублікували на сайті серію власних матеріалів, відеосюжетів про воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідне Чернігівської області. Це – свідчення потерпілих, яких окупанти взяли у заручники і тримали майже місяць у шкільному підвалі.
Сподіваємося, ці докази злочинів також розглянуть у Міжнародному суді в Гаазі, принаймні редакція направить туди ці матеріали.
У Ягідному російські загарбники 3 березня 2022 року узяли всіх жителів у заручники, зачинивши у шкільному підвалі на довгі 27 днів.
https://youtu.be/LyehAnaieaE?si=Ey-QbqZ5_NCYkFL2
Третього березня люди поховалися від нападників хто де, здебільшого у погребах. А ті кинулися шукати селян, вибивати двері, трощити все, палити автомобілі. Упродовж декількох днів загарбники виловлювали цивільних по всіх сільських закуттях, під дулами автоматів виводили наляканих мешканців з їхніх дворів, перед тим забравши і розбивши телефони, гнали допідвалу.
Однією із 368 заручників, яких російські окупанти тримали у шкільному підвалі, була волонтерка Світлана Баранова. В розмові з журналістами «Українського репортера» Леонідом та Світланою Фросевич вона згадує, якими видалися для неї ті страшні 27 днів.
«Найжахливішими були дні, коли стали вмирати заручники, – говорить пані Світлана. – Це було десь на п’ятий день нашого ув’язнення. Ми бачили, як люди поволі божеволіли, ми розуміли, що десь через чотири–п’ять годин їх не стане. Мозок пропікав страх, що і ми так само можемо вмерти, задихнутися у цьому підземеллі. Хотілося виповзти по сходах догори, постукати у двері, щоб нас застрелили – щоб не помирати в муках, щоб це була раптова смерть. Оце було найважче…».
Свідчення потерпілих мешканців Ягідного від воєнних злочинів російської армії – на yuotube “Українського репортера”:
- https://www.youtube.com/playlist?list=PLrnfgrs1dn8tid6D8ecqZ2jkwzdmNxSSU
- https://www.youtube.com/@UkraineReporter/playlists
Читайте також:
