Позначка: Максим Кривцов

Президент нагородив посмертно орденом “За заслуги” Вікторію Амеліну, Володимира Вакуленка, Максима Кривцова й Василя Кухарського

Редакція

Президент Володимир Зеленський нагородив посмертно орденом «За заслуги» ІІІ ступеня письменницю Вікторію Амеліну, письменника Володимира Вакуленка, поета і військового Максима Кривцова та актора й воїна Василя Кухарського. Про це свідчить указ №16/2024. Нагородили військових і цивільних, які відзначилися в захисті держави, 22 січня з нагоди Дня соборності України. Нагороди вручили посмертно за значні заслуги в зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені в захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов’язку. Вікторія Амеліна — українська письменниця та громадська діячка…

Читати далі

У Києві на Майдані попрощалися з поетом і військовим Максимом Кривцовим

Редакція

11 січня в Києві відбулася церемонія прощання з поетом і військовим Максимом Кривцовим (“Далі”), який загинув на фронті 7 січня. Опівдні воїна відспівали в Михайлівському Золотоверхому соборі, а після похоронна процесія вирушила на Майдан Незалежності. Про це повідомляє “Суспільне“. На церемонію прощання прийшли приблизно тисяча осіб: родичі, друзі, військовослужбовці й ті, хто не був особисто знайомий із Максимом Кривцовим. Максим Кривцов народився в Рівному в 1990 році. У 2014 році він добровольцем пішов на фронт, брав участь у боях у зоні АТО. Після війни працював у Центрі реабілітації та реадаптації…

Читати далі

Сум і біль: на війні загинув поет Максим Кривцов (+відео)

Редакція

Поет і військовослужбовець Максим Кривцов загинув на війні 7 січня, повідомили його друзі і знайомі в соцмережах. «Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина», – написав про загиблого письменник Любко Дереш. Він додав, що Кривцов не завершив роман, над яким працював. Дереш також навів невеликий фрагмент із синопсису роману, який Кривцов надсилав на курсі: “…Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне — порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів.…

Читати далі