Хіба ви за наступ на українську мову? Хіба ви за?

Я прошу всіх, не ковтніть. Я прошу, не мовчіть. Я умоляю, захистіть українську мову.

Коли треба знати краще хімію – не треба писати закон про хімію – треба поміняти методику викладання. Коли треба знати біологію – не треба писати закон про біологію, треба міняти підходи до вивчення. Те саме стосується англійської мови. Міняйте методики та підготовку вчителів, а не закон ухвалюйте. Цей закон – підкоп під українську мову.

Хто не розуміє – пояснюю.

Росте два дерева поруч: велике міцне доглянуте і маленьке, поламане неполите. Хіба маленьке в тіні великого виросте? Ніколи. Так росла українська мова, притиснута великим деревом – московською мовою. Тепер одне велике дерево поміняють на інше велике дерево. Яка різниця маленькому українському дереву рости під яким великим деревом? Яка різниця, у чиїй тіні. Велике дерево завжди подавить тендітне.

Французи оберігають свою французьку мову від англійської. Ви хочете сказати, що українська мова сильніша і її стійкість сильніша за французьку? Це ж не так. Українська мова пережила лінгвоцид, а французка – ні. Українці були колонією, а Франція – ні. Українці, як носії мови, зазнали геноциду, а французи – ні. Французька мовна стійкість сильніша за українську мовну стійкість. Але французи оберігають французьку мову від впливу англійської, а наша влада робить навпаки. Українська мова від цього загнеться. Це підрив української державності, підрив української ідентичності.

Колись і від московської мови не бачили загрози. Схаменіться!

Я прошу вас, не бійтеся протестувати. Немає в законах прямої заборони протестувати під час війни. 3-го березня під міністертвом освіти протестували письменники й історики проти Шкарлета – і його зняли. Боїтеся виходити на протести, протестуйте у фейсбуці, де завгодно, створюйте хвилю, лише не мовчіть.

Учіть англійську, знайте – але не можна нам ухвалювати такий закон про англійську мову, бо це подавить українську, яка лише стала розправляти свої гілочки. І мова не про війну. І мова не про англійську мову, яка не бомбила українську. Мова про мовну стійкість. Наша мовна стійкість СЛАБША і це буде катастрофа.

Якщо ви змовчите, влада подумає, що ви за.

Зеленський привітав українців з Днем Конституції – подав законопроект про англійську мову. Подав попри негативні відгуки мовознавців! Подав попри негативну оцінку інституту мови!

Допоки буде невігластво знущатися над українством?!

Люди, я вже не маю сили кричати, допоможіть!

Лариса Ніцой, письменниця

Джерело: Фейсбук

Сообщение Закон про англійську мову подавить українську, яка лише стала розправляти свої гілочки – Лариса Ніцой появились сначала на Український репортер.

Таке рішення ухвалив слідчий суддя Олексій Соколов, повідомив після судового засідання у коментарі журналістам адвокат Дмитро Мазурок. Захист Сорда просив застосувати до нього більш м’який запобіжний захід – особисте зобов’язання.

Нагадаємо: увечері в суботу, 20 березня, під Офісом Президента відбулася акція на підтримку засудженого активіста Сергія Стерненка. Деякі мітингарі розписали будівлю протестними написами, розбили вікна вхідних дверей та підпалили табличку на фасаді ОП.

Коментар із Фейсбуку:

Напередодні засідання Шевченківського суду в цій справі відома письменниця Лариса Ніцой написала у Фейсбуці: “Знаю особисто затриманого Влада Сорда. Талановитий поет, прозаїк, видавець.

Позитивний. Добрий. Патріот України. Пише неймовірні книжки. Аби в нас була країна, яка має гуманітарну політику, його б книжку «Безодня» обговорював би кожен канал ТБ, кожне радіо. Такої прози в нас ще не було.

Ветеран війни, який побував у Іловайському котлі, єдиний, хто врятувався від вибуху серед своїх побратимів, які загинули, але був поранений, паралізований, заново учився ходити…

Повернувшись до мирного життя, знайшов своє кохання і вже разом з коханою дружиною, письменницею Вікторією Гранецькою, створили у Вінниці неймовірно цікаве видавництво «Дім химер». Стали видавати високоякісну прозу сучасних українських авторів.

Україна, на жаль, – країна, яка мало читає і мало купує книги. Попри складну для видавництва фінансову ситуацію, Влад з Вікторією ухвалюють рішення 10% від проданих книг перераховувати дружині Ріфмайстра, яка опинилася ще у більшій скруті, ніж вони. Її звільнили з роботи після походів по судах на підтримку чоловіка. Влад постійно приїздив з Вінниці в Київ на акції підтримки Ріфа.

Приїхав і цього разу. Мав квиток на вечірній потяг додому…

Дізнавшись про арешт Влада Сорда, я одразу зателефонувала його дружині, моїй подрузі Вікторії Гранецькій. Колись я прочитала роман «Тіло» і була впевнена, що такий зрілий і «жорсткий» (не плутати з жорстоким) текст міг написати лише чоловік.

Яке ж було моє здивування від знайомства з автором, коли виявилося, що роман написала маленька, тоненька, очі на пів обличчя, неймовірно талановита дівчина, лауреатка міжнародних літературних конкурсів.

Сьогодні ця дівчина – дружина Влада. Вона дуже турбується про нього. Каже, що Влад кожного ранку страждає на дуже сильні головні болі, вони постійно звертаються до лікарів, і п’є від цього ліки.

Як він там витримує цей біль без ліків в ІТТ? І разом з тим пожартувала: «Заберу його додому, він в мене ще попроситься назад в ізолятор».

Я знаю одне, друзі, дуже легко засуджувати на відстані. Але я можу лише уявити, як допекла ситуація, якщо не витримав інтеліґент і письменник Влад Сорд”.

Сообщение Суд звільнив Влада Сорда під домашній арешт. Інтелігенція збирається на акцію “очищення Офісу Президента” появились сначала на Український репортер.

Він боїться спільного бачення українцями фундаментальних засадничих державотворчих питань, та спільного бачення нами нашого минулого і майбутнього. Тому Путін намагається руйнувати і впливати на все в Україні, що може об’єднати українців у спільному баченні.

Одним з інструментів плекання спільного українського світогляду в українців є вивчення української літератури. Предмет української літератури в школі – це не просто читання книжок – це формування спільного погляду на минуле, це аналіз причинно-наслідкових зв’язків, це формування спільного погляду на майбутнє. Українська література – це націєцентричний державотворчий предмет, який формує українську ідентичність, відмінну від російської ідентичності.

Саме тому руками своїх посіпак Путін знищує державотворчі предмети в українській школі, зокрема українську літературу. Вилучення предмету «українська література» з обов’язкового ЗНО – це послаблення формування спільних світоглядних позицій в українців, це послаблення державотворчих процесів в Україні.

9 листопада 2020 року в День української мови і писемності закликаємо українську інтелігенцію, письменників, освітян, молодь, – усіх небайдужих вийти з протестними акціями у Києві під стіни Кабінету Міністрів, а в інших містах і селищах до обласних та районних державних адміністрацій одночасно о 12.00 по всій Україні.

Наші вимоги: відставка міністра освіти і науки Шкарлета та повернення української літератури в обов’язкове ЗНО.

Співорганізатори акції: Національна спілка письменників України, ГС “Музичний батальйон”, Правий Сектор, ВО “Свобода”, письменниця Лариса Ніцой, правозахисниця Олена Розвадовська

Фото на головній сторінці: робота Народного художника України Володимира Пасивенка “Змієборець”, яка була представлена на Всеукраїнській художній виставці “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”-2020.

На цю тему:

• Лариса Ніцой: “Припиніть наповнювати Україну чужою мовою!”
• Ірина Фаріон про мовне питання: “Просто знімаєш мешти і даєш по писку!”
• З душі й серця українського роду вирвано предковічну пам’ять. Роздуми письменника

Відео:

Сообщение Сьогодні – всеукраїнські пікети на захист української літератури появились сначала на Український репортер.

Цитуємо:

– Ой, ти чула нову пісню Тіни Кароль і Дана Балана! Зараз увімкну!

На душі шкрябнула кішка. Нова пісня? Мабуть російська.
Мелодійно зазвучали перші ноти, хвилюючі тембри. «ПомнішЬ». Звісно. Російська. Серце стиснув відчай.

Ну скільки! Скільки можна просити! Припиніть наповнювати Україну чужою мовою! Ну скільки можна молити, переконувати! Тією мовою, якою ви заспівали, є кому творити і без вас, Тіно! Ну скільки можна усіх питати! До яких пір вам, зірки української попси, буде байдуже, буде какая разніца? Ну чому ж ви такі товстошкірі? Чому ж такі глухі? Чому ж такі байдужі?

Скільки можна до вас стукати, зірки українського шоу бізу? Ви навіщо своїм талантом наповнюєте російську культурну спадщину? Ви що, серйозно вважаєте, що російською мовою поповнюєте українську культуру? Та ні, московитську культуру ви наповнюєте і ширите, власними руками. Навіщо вона нам, російська культура, в Україні? Скількох було вбито талановитих українських творців, щоб ви творили російською? Ви й творите. Вам Леонтович не сниться? Вам Івасюк не ввижається? За вами сотні інших, знищених і замордованих, не ходять тінню?

Ми так ніколи не відірвемося від спрута, який закрутив нас своїми присосками. Не відірвемося з вашою допомогою. Ми ніколи не виберемося з тієї ями, з її дна. Дерешся, дерешся нагору, до омріяної України – а тебе бац, куди це ти? За ногу цап. Ану назад! Слухай російське. Люби російське. Захоплюйся російським. І народ захоплюється. То як же нам відірватися? Коли ви, українці, творите російське!

І навіть коли свої, українські виконавці, несміливо, ледь-ледь, по-одному, потроху, подекуди, де-інде, десь починають переходити на українську, видавати по одній пісні українською – бах, валиться на голову черговий Дан Балан зі своїми російськими піснями. А у Францію слабо було звалитися на голови французам? А в Італію слабо було звалитися на голову італійцям? Зі своїми російськими піснями. Слабо. Бо ж там не лохи. Там не какая разніца. Ні, вони не заборонять. Там просто потиснуть плечами. А тут, в Україні, ти – ЗІРКА.

– Балане! – каже Тіна. – А ж нумо, перекладемо твою пісню українською. Я допоможу. Уявляєш, як вона зазвучить? Уявляєш, які раді будуть українці, і якими гучними їхні овації!

Ні, Тіна так не каже. Тіна для Балана співає московитською. А шо. А нішо.

Це ж не Квітка Цісик, ще не побувавши в Україні, але так її любити лише з розповіді батьків, щоб на всі кошти найняти найдорожчий оркестр Америки і записати під нього український альбом…

Так, так, Тіна патріотка. В Московію на концерти не їздить. Не сепарка…

А тим часом нова пісня шириться Україною. Лине під захоплені відгуки слухачів. Її підхоплює телебачення. Гарна пісня.

Московитською.

Боляче.

Лариса НІЦОЙ

Фото Олексія ІВАНОВА

Відео на цю тему

Сообщение Лариса Ніцой: “Припиніть наповнювати Україну чужою мовою!” появились сначала на Український репортер.

“…Що кажете? Збулася одвічна мрія селян продати паї? А де ж радісні оркестри, дівчатка у віночках, короваї і салюти? Мрія ж збулася. Одвічна, – пише Лариса Ніцой.

У мене три простеньких питання. Чому цю мрію здійснювали вночі? Чому цю мрію здійснювали саме в час ізоляції країни в карантині, а не після? Чому попередньо не провели референдум, щоб зняти всі питання?”

Фото: “Український репортер”

Сообщение Лариса Ніцой: “Проголосували за продаж землі, коли вся країна спала” появились сначала на Український репортер.

Так могло б статися в Україні і зараз з коронавірусом. Чудом, на нашу Богом бережену землю, епідемія докотилася чи не останніми. Ми могли б уникнути масових заражень і відбутися легким переляком, якби не одне але.

І це АЛЕ криється у спецрейсах літаків, які привозять українців з-за кордону. Привозять з епіцентрів коронавірусної інфекції. Цих українців мали би помістити на карантин, як тих “перших ластівок” у Нових Санжарах. Треба було б, аби кожна область забирала з літака своїх, попередньо підготувавши місця ізоляції для таких пасажирів, поміщати їх у себе на карантин, і лише дочекавшись результатів обстежень, відпускати здорових.

Натомість, цих українців, потенційних рознощиків, відпускають прямо з аеропорту їхати далі Україною, громадським транспортом, контактуючи з усіма навколо. Та й дома вони продовжують бути активними контактерами. Їх не ізолюють від інших.

В аеропорту їм прикладають градусника до лобика – і відпускають їздити Україною. І що той градусник дасть? Якщо його прикласти до лоба людини, яка вже випила жменю жарознижувальних засобів, або до лоба тих, хто заражений, є носієм, але в кого ще не проявилися ознаки хвороби. Приклали – гуляй. Звідки приїхав? З епіцентру заражень? Пофіг. Іди собі. Засівай.

У мене питання, це спеціально так зроблено? Навмисне, щоб ми НЕ уникнули епідемії?

Лариса Ніцой, письменниця

Сообщение В аеропорту приїжджим українцям прикладають градусника до лобика – і відпускають їздити країною. Це навмисно так роблять? появились сначала на Український репортер.

Про це нагадала усім на своїй сторінці у Фейсбуку відома українська письменниця Лариса Ніцой.

Звертаючись до журналістів, здебільшого до телевізійників, пані Лариса зауважує:

“Якщо ви вважаєте, що книжка, такий самий товар, як пачка цигарок, і передача про книжку – це реклама товару, нехай видавці за це платять (а наша журналістика так вважає), а раз не платять, не будемо й показувати – то це ВЕЛИЧЕЗНА ПОМИЛКА.

Така позиція (відсутність передач про книжки і читання/або мікроскопічна доля в потоці новин) допомагає бути Україні – нечитаючою країною. Україна займає найнижчі щаблі в рейтингах читаючих країн. Ви, мабуть, скажете, ну подумаєш, прикро, але не смертельною.
Так думати – ще одна ПОМИЛКА. Бо дослідження давно вказують на закономірність. Читаючі країни – мають високий соціально-економічний розвиток. Нечитаючі країни – відсталі, і мають низький економічний розвиток. Не вірите? Порівняйте соціологію. Читацькі рейтинги з економічними рейтингами майже симетричні.

Процвітаючі країни давно знають про цю закономірність і за кордоном передачі про книжки й нові літературні здобутки йдуть у праймтаймах (гидке іноземне слово, треба замінити нашим), а не о 2-гій годині ночі.

Закликаю і вас, українських журналістів, хоча б 3 березня, у День письменника, зробити сюжети про книжки. Тим більше, що останніх кілька років, відколи Україна стала брати участь у Міжнародних книжкових форумах в Болоньї, Франкфурті, українські видавці й автори кожного року повертаються в Україну з нагородами. Наша література конкурентна і високої якості – і це відзначають міжнародні експерти. Тож закликаю вас, журналістів, сказати про це українцям з телевізорів.

Трішки історії про це свято в Україні.

У Європі День письменника святкують давно, з 1986 року. В Україні його святкують недавно. З 2012 року. Якщо ви піднімете матеріали в інтернеті, то побачите, що раніше не було про це публікацій і з’являються вони про письменницьке професійне свято з 2012 року. Сталося це так. У 2011 році мене, Ларису Ніцой, привітали з Англії з цим святом. Я здивувалася, прийшла в Спілку письменників, запитати, чи ми святкуємо, але там теж не чули про нього.
Як же ми збираємося популяризувати книжку і читання, якщо навіть свята свого між собою не святкуємо?

Тож 2012 року за моєї ініціативи вперше в Київ з’їхалися письменники з різних областей і відсвяткували цей день цікавими акціями та вечірнім літературним марафоном. Тоді ж з’явиться одна з перших публікацій про святкування Дня письменника «Письменники з’їли книжку».

З того часу День письменника святкується щороку.

Цьогорічне святкування відбудеться 3 березня в театрі «Київська опера» урочистим прийомом та частуванням письменників світовим хітом, оперою «Хай живе мама» Гаетано Доніцетті у виконанні українською мовою.

На прийом приїжджають делегації письменників з Кропивниччини, Волині, Львівщини, Дніпра, Вінничини, Київщини, Черкащини, Хмельниччини, Чернігівщини, Тернополя та інших областей”.

Лариса НІЦОЙ

Фото на головній із Фейсбук-сторінки Лариси Ніцой.

Сообщение Сьогодні – Всесвітній день письменника появились сначала на Український репортер.

Про це вона розповіла на своїй сторінці в Фейсбуку.

“Днями в Польщі Анджей Дуда запропонував Зеленському відзначити 100-річчя спільної битви, коли Пілсудський і Петлюра разом розбили російську армію.

Аби Зеленський знав, що зараз відбувається в українському культурному світі, і що українці вже роблять, поки інші пропонують; аби Зеленський ще й мав дух – він би міг, усміхнувшись, махнути поблажливо ручкою і сказати Дуді:

– Ви знаєте, а наша “Київська опера” вже готує на осінь рок-оперу «Штурм Москви», але Ваша пропозиція, без сумніву, теж цікава.

Щоправда, так би відповів президент-націоналіст. Хтозна, чи не забоявся б Зеленський.

Але те, що рок-опера «Штурм Москви» готується – це правда. Українці нарешті не пасуть задніх і не мовчать толерантно в куточку. Театр готує рок-оперу за сценарієм української письменниці Лариси Ніцой та її чоловіка, історика, науковця Андрія Ніцоя «Сагайдачний. Штурм Москви».

Але щоб українці знали не лише про ініціативи Польщі, а й про власні знакові ініціативи, треба, щоб українські журналісти мали нюх на українські сенсації і про це говорили.

А українські журналісти ж мають такий нюх? Правда?” – наголосила у своєму пості українська письменниця.

Рок-оперу покажуть восени на підмостках української столиці.

Щодо історичних подій, описаних у сценарії, то може йтися про московський похід 1618 року армії Речі Посполитої на чолі з Владиславом Вазою, литовським гетьманом Яном Каролем Ходкевичем та українським гетьманом Петром Сагайдачним.

“Президент України В.Зеленський міг би запросити польського колегу на прем’єру цієї рок-опери до Київської опери.” – написав на своїй сторінці в Фейсбуку історик Андрій Ніцой.

Сообщение Рок-опера “Сагайдачний. Штурм Москви” вже восени у Києві появились сначала на Український репортер.

Про це в ефірі інформаційно-аналітичного проекту «Перші про головне. Коментарі» телеканалу ZIK говорила письменниця Лариса Ніцой.

«8 березня в Україні офіційно звучить, як День боротьби за права жінок, але варто говорити і про те, що українське жіноцтво ще в радянські часи декомунізувало це свято. Тому цей день перетворився на день дарування квітів жінкам», – сказала Ніцой.

На її думку, поєднувати 8 березня з Днем матері, як дехто з українських чиновників пропонує, є чоловічою логікою. Адже це абсолютно два різні за змістом свята.

«На День матері треба вітати матусь, яких люблять і поважають. Також цей день є нагадуванням того, що якої б статі і сексуального спрямування така людина не була, вона колись стала мамою. Тому я не знаю, чи варто поєднувати ці два свята», – зазначила вона.

Вона зазначила, що їй не хотілося б взагалі скасовувати це свято, а наголошує, що варто йти еволюційним шляхом. Саме тому вона розповіла, як змінювалось її ставлення до цього дня.

«В різний час відношення до цього свята у мене змінювалось. У молодості я його захищала і казала, щоб ніхто нікому не заважав нам отримати свою квіточку. Потім, коли я подорослішала і прочитала про всі комуністичні нашарування, я була категорично проти нього і казала, що мені не треба ні ваша квіточка, ні ваш комунізм. А зараз я стала більш лояльнішою. Навіть вчора, коли я йшла через перехід, то він був увесь у квітах, які купували чоловіки. І я подумала про те, що це маленька краплинка щастя для жінки, коли їй принесуть сьогодні букет», – розповіла Ніцой.

Вчора вона не бачила, щоб хтось змушував стояти чоловіків в черзі за квітами.

«Ми перейменовували вулиці та міста з метою надати назвам українського змісту. Теж саме можна зробити з 8 березня і надати йому українського змісту, як колись це зробили з православ’ям, яке заходило в Україну. Адже тоді просто наклали православні свята на язичницькі. Тому, мені видається, що це свято можна зробити українським і завершити обговорення, яке триває вже 20 років», – додала вона.

Сообщение Лариса Ніцой: Восьмому березню треба надати українського змісту (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Я прочитала усі п’ять законопроектів про мову. Я їх порівняла. Один, мураєвський, не витримує жодної критики. Його не рахуємо. Лишається чотири: 5556, 5669, 5670, 5670д, – пише у Фейсбуку Лариса Ніцой. – Чому я не підтримую закононпроект 5670-5670д.

1. Він написаний красиво, але найгірше захищає український інтерес.

2. Якщо взяти ДРУКОВАНІ ЗАСОБИ в 5670д, то мовою меншини друковані засоби можна розповсюджувати на всій території України, це суперечить рішенню КСУ, який говорить, що мова меншин застосовується на місцевому рівні. А в законопроекті 5556 друковані засоби мовою меншини поширюються лише на місцевому рівні (що узгоджується з рішенням Конституційного суду), в межах села, селища, міста, де живе меншина і складає третину населення.

3. Культурні заходи в 5670д. Мовою меншини їх можна проводити на загальнонаціональному рівні з українським перекладом. А в 5556 культурні заходи з українським перекладом можна проводити на місцевому рівні (що узгоджується з рішенням КСУ), якщо тут проживає меншина і складає третину населення.

4. Освіта в 5670д. Навчання мовами меншин поставлене в один ранг з навчанням українською державною мовою, що суперечить Конституції. В 5556 освіта, навчання повинне бути українською, а мова меншин може вивчатися, як додаток до освіти українською (згідно з рішенням КСУ).

5. У 5670д є ківаловська стаття 1, п2. “Статус Української мови не може звужувати мовні права і потреби національних меншин”. Ця стаття перекреслює усі українські приписи закону. Якщо я буду вимагати в магазині дотримання статті 26 цього ж закону про обслуговування українською, меншина мені буде казати, що вона вимагає дотримання статті 1, п 2, щоб я не звужувала її права і потребу розмовляти мовою меншини. І поліція приїде штрафувати кого? Меншину , чи мене, українку, яка хоче української від меншини і тим порушує ст1, п2. У законопроекті 5556 такого пункту немає.

Є ще багато гнилих місць у цьому законопроекті.

Меншинам вигідний цей законопроект. Він найтолерантніший до них. Тому вони так і верещать, щоб українців збити з пантелику, мовляв, меншини проти 5670д, значить то щось вартісне. Їхнє верещання – то все багатоходовка однієї владної комбінації.

Вам не здається дивним, що про законопроекти 5556 і 5669 ніхто особливо не згадував? Ніби їх немає. А вся істерія навколо одного?

Левко Лук’яненко був за 5556. Попович. І не лише вони.

Але що я, дитяча письменниця, поварившись два роки кожного дня в цьому котлі і побачивши його нутро зсередини, що я можу вдіяти проти цього фарсу на загальнодержавному рівні? Якщо проти мене за законопроект 5670д велика державна машина”.

Фото: Evgenia Pirog (Facebook)

• На цю тему також читайте:
  Мова повинна берегти націю, а не серце – письменниця Лариса Ніцой
• Професор Іван ЮЩУК: “Збитки від злочинного «закону Ка-Ка» мають бути компенсовані”
• Василь Василашко: “Ми не за чуже боремося, а за своє, за свою мову” (+відео)

Відео:

Сообщение Лариса Ніцой про мовні законопроекти: “Українців хочуть збити з пантелику” появились сначала на Український репортер.