Київський цирк «атакували» за законами джунглів
За арену Національного цирку України борються зоозахисники та дресирувальники. Одні вимагають заборонити виступи тварин на манежі, другі впевнені, що таким чином у них намагаються відібрати будівлю в центрі столиці.
Місяць тому столичний цирк відкрив нову програму. Для пересічного глядача – все як завжди: тварини, акробати, клоуни…
Але багато киян і гостей міста напередодні відкриття нової циркової програми звернули увагу на білборд із закликом зупинити знущання над тваринами, встановлений на проспекті Перемоги, якраз перед центральним входом до Національного цирку.
Ініціатором його встановлення є організація UAnimals. На білборді розміщені фото слона і напис: «Мені боляче! Для використання трюків у багатьох цирках слонів б’ють гострим гаком, коней «вчать» електрошокером, а ведмеді живуть у клітці, меншій за тісний ліфт».
«Ми розмістили білборд прямо біля входу до Національного цирку України. Сподіваємося, що завдяки рекламі хоч хтось замислиться, чи варто йти в цирк, де мучать тварин», – йдеться у повідомленні.
Зоозахисники проникли за лаштунки цирку та зафільмували вольєри улюбленців публіки. Вони стверджують: умови тут нічим не кращі, ніж у заборонених пересувних цирках. Тигри та ведмеді ледь можуть розвернутися у тісних клітках.
«Там жахливі умови. А жорстокість дресури може у дитини створити хибне уявлення про взаємодію із тваринним світом: людина має домінувати над твариною, сильніший домінує над слабшим», – пояснює автор ініціативи UAanimals Олександр Тодорчук.
Згідно з українським законодавством, кожна велика тварина, в тому числі тигри та ведмеді, які виступають на манежі, повинні мати щонайменше 30 квадратних метрів простору. А за нормами міжнародних організацій – взагалі не менше 200. Дослідник хижаків, завідувач відділу хижих тварин Київського зоопарку Ігор Довгий каже, що через постійний стрес тварина може стати агресивною, захворіти й навіть померти.
Так це чи ні – з’ясовувати експертам. А ось артисти столичного цирку, обурені наклепами й «мишачою метушнею» навколо цирку, в день відкриття нової програми зібрали велику прес-конференцію й подали позов до суду.
– Всі ці напади на наш цирк – похідне від жахливих реформ у культурі, особливо в цирковому мистецтві, – переконана заслужена артистка України, з 1968 року незмінний керівник номеру «Хижі тварини», директор Національного цирку України Людмила Шевченко.
– Ну, звісно, в центрі Києва стоїть будівля цирку, зведена 1961 року. В самому Міністерстві культури з’являється група молодих cпритників, які докладають максимум зусиль, аби донести до керівництва і народу тезу, що, мовляв, «цирк своє вже віджив». За всім цим стоїть громадянин Росії, який не має абсолютно ніякого відношення ні до нашої культури, ні до України взагалі.
Саме він із компанією впливових соратників намагається ініціювати реформу циркового мистецтва. Вони хочуть об’єднати 6 цирків України в асоціацію терміном на 3 роки. А потім передати їх у приватні руки. І тоді український цирк як соціальний інститут пререстане існувати.
За словами Людмили Шевченко, побачивши, що в більшості міністерських кабінетів сидять не безголові мішки, а думаючі люди, спритники перейшли до відкритих нападів на циркових тварин.
«Ми вас, шкуродерів, приберемо з цирка і з міста разом із вашими тваринами… У вас немає нічого національного, ніякої культури!» – заявляли «правдолюби» директору цирку.
– Але це аж ніяк не відповідає дійсності, – каже пані Людмила. – Київський цирк отримав статус державного ще 1926 року, і сьогодні він – єдиний у світі цирк, який із національною програмою репрезентував Україну практично в усіх країнах світу. До того ж ми єдині, хто працює повністю на засадах самооплатності.
У квітні цього року колегія Мінкультури, підбиваючи підсумки роботи закладів культури, заявила, що Київський цирк перевиконав річний план на 19 мільйонів гривень! І я з усією відповідальністю заявляю: Київський національний цирк є генетичним кодом циркового мистецтва в Україні. Цирк – це культура діалогу, культура виховання. Але якщо з цирку прибрати тварин – цирк просто помре.
Як кажуть артисти цирку, сьогодні тривають напади на циркове мистецтво взагалі. Прокуратурі й громадськості варто замислитися: а чи не ті ж рейдери намагалися захопити Національний зоопарк? Коли за короткий час загинуло 70% тварин, а ціни на закупівлю нових тварин піднялися в сотні разів. Така ж ситуація і в інших зоопарках країни.
Подружжя Кизирєвих (дресирувальники із 10-річним досвідом) страшенно обурено безпідставними звинуваченнями. Стосунки зі своїми тиграми артисти вибудовували з дитинства, навіть мешкали з підопічними в одній оселі.
«У нас вольєри секційні. Як трансформери. Коли зоозахисники фільмували вольєри, ми тільки приїхали з гастролей. Складали, розставляли все… Потім із цих маленьких вольєрів збирається величезний. У нас це – як величезні вигули. Сьогодні гуляє одна пара-трійка тварин, завтра ми їх міняємо. Ми не використовуємо електрошокерів, у нас немає зброї. Виростає величезна кішка – 230 кілограмів. Якщо я її битиму, яка реакція у неї буде на мене? Вона ж сильніша за мене. Це хижак», – запевняють дресирувальники Київського національного цирку Юлія та Микола Козирєви.
Як стверджує дресирувальниця з 50-річним стажем Людмила Шевченко, за усі роки роботи в цирку вона жодного разу не бачила елементарного шокера.
– Кінь коштує 12 тисяч доларів. Та й інші тварини – не менше, а то й більше. Хто ж може дозволити собі чи кому-небудь ударити тварину струмом?! – обурюється пані Людмила. – Адже тварини – це наші діти, колеги, партнери по роботі, життю й бізнесу. Якщо ти хоча б один раз удариш тварину – вона більше не буде тобі довіряти. Отже, не зможе з тобою працювати. А тварини в цирку – такі ж артисти, як і люди. Кожна тварина, що працює в цирку, у третьому поколінні народжена в неволі. І всі вони мають документи, паспорти, підтвердження з Торгово-промислової палати України, Мінекології.
На звинувачення, що тварини утримуються у тісноті, Людмила Шевченко відповіла: тварини в Київському цирку проживають в умовах, підтверджених національними й міжнародними стандартами. Навіть під час перевезення тварин до іншого міста чи країни ці умови суворо контролюються: висота, ширина й довжина клітки, клімат-контроль. Звичайно, тут тваринам, як і людям, доводиться терпіти незручності, бо це все ж таки дорога.
У цирку впевнені: таким чином їх хочуть позбавити не лише прибутків, а й великої будівлі у центрі Києва.
А поки що артисти розпочали власне розслідування. Насамперед вони подали судовий позов проти оператора зовнішньої реклами столиці. І звернулися по допомогу до Міжнародного бюро з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.
Фахівці бюро створили ветеринарну комісію, до складу якої увійшли незалежні експерти, відомі ветеринарні лікарі, екологи. Комісія вже направила відповідні запити до СБУ, ГПУ, НАБУ. У найближчих планах – знайти замовника компрометуючої реклами.
Наталя ПЛОХОТНЮК
