Художник УПА Ніл Хасевич: “Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються”
Сьогодні, 25 листопада, ми згадуємо видатного українського громадсько-культурного діяча, повстанця Ніла Антоновича Хасевича (25.11.1905 – 04.03.1952), якого історики та мистецтвознавці називають творцем візуального образу Української повстанської армії (УПА).
Майбутній художник народився на Рівненщині у родині сільського диякона Антона Хасевича. Перші уроки малювання Ніл отримав у іконописній майстерні духовної семінарії, в якій навчався. У віці 14 років хлопець через нещасний випадок на залізниці втратив ліву ногу.
Але каліцтво не зломило юнака: закінчивши гімназію у Рівному, він вступив до Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, аби здійснити свою мрію – здобути художню освіту. З усього розмаїття мистецьких напрямів Хасевич обрав графіку, і сьогодні ми згадуємо його насамперед як творця неперевершених дереворитів (гравюри на дереві, з яких робляться відтиснення на папері).
Міжнародного визнання талановитий художник зажив, ще будучи студентом – його роботи демонструвалися на виставках у Львові, Варшаві, Празі, Берліні, Чикаго та Лос-Анджелесі. Окремі твори митця були відзначені нагородами і призами.
Після отримання диплому Академії Ніл Хасевич повернувся на рідну Волинь, де вступив до Організації українських націоналістів (ОУН). Невдовзі після початку німецької окупації Волині художник приєднався до УПА.
Останні 10 років свого життя художник провів у підпіллі, поневіряючись по криївках та постійно ризикуючи життям. Він був членом крайової референтури пропаганди, працював для повстанських журналів “До зброї!”, “Хрін” та “Український перець”, керував підпільною друкарнею, випускав агітаційні матеріали.
Хасевич розробив для УПА ескізи прапорів, печаток, відзнак та бойових нагород, а також бофонів (скорочення від «бойові фонди» – грошові документи ОУН). Твори митця не лише надихали співвітчизників на боротьбу з поневолювачами, а й були способом донести усьому світові, що український спротив не припиняється.
У 1951 році роботи художника потрапили до рук делегатів Генасамблеї ООН та іноземних дипломатів, а у 1952-му – увійшли до збірки «Графіка в бункерах УПА», виданої у Філадельфії (США).
Сам Хасевич писав: «…Як довго залишиться бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних та здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються».
Особиста боротьба Ніла Антоновича завершилася 4 березня 1952 року, коли він, оточений із побратимами у криївці, загинув у сутичці зі спецзагоном НКВС.
Могилу митця досі не знайдено. Роботи художника сьогодні можна побачити в Луцькому краєзнавчому музеї та в Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
Нині, вшановуючи пам’ять Ніла Хасевича, ми вкотре мусимо відзначити величезну роль культури і мистецтва як стрижнів духу національно-визвольної боротьби. Воістину, часом пензель і фарба є зброєю, потужнішою за гармати.
Також маємо добру нагоду подякувати сучасним митцям, зокрема таким, як Олег Шупляк, Беата Куркуль, Артур Орльонов, Михайло Дяченко та інші, які своєю творчістю піднімають бойовий дух нації сьогодні та сприяють національно-патріотичному вихованню малих і дорослих українців.
Павло Жебрівський, екскерівник Донецької військово-цивільної адміністрації, лідер політпартії Республіканська платформа, президент Спілки «Бойове братерство України».
Читайте також:
