“За” і “проти” гостомельського Ілліча в Голосіївському суді. Подробиці (+фото)
«Ілліч, ми за тебе!», – долинає крізь вікно будівлі Голосіївського районного суду Києва дзвінкий жіночий голос. Це хтось вигукує в мегафон, повторюючи кілька разів цю «кричалку».
Тема, зв’язана з Іллічем, 26 вересня знову стала актуальною у Голосіївському суді столиці. В центрі уваги – Юрій Ілліч Прилипко. Гостомельський селищний голова.
Хтось із присутніх в судовій залі робить припущення, що голос, який вигукує «Ілліч, ми за тебе!» схожий з голосом доньки Юрія Прилипка – Надії Дудник, депутатки Гостомельської селищної ради, секретаря комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури.
Надія також приїхала. Допомагає розгортати плакати на подвір’ї суду, фотографує прихильників, щось радить…
Ситуація виглядає наелектризованою. Гострі слова раз по раз зринають в кулуарах судової будівлі. Відразу видно, що тут зійшлися ніби дві течії – одна «за» Прилипка, інша – проти. Перша – це, здебільшого, жіночки (більшість – пенсійного віку), священик з Гостомеля, а ще – група похмурих молодиків, які, схоже, виглядали якимось резервом «головнокомандування», бо дещо трималися осторонь від тітоньок із гаслом: «Руки геть від Ілліча!».
Ну а функції своєрідного передового «блок-посту» прихильників Ілліча виконував, образно кажучи, чоловік в куртці захисного кольору. Він ще перед початком засідання став у дверях судової зали. І всі почули дивну вимогу тактичного, схоже, характеру – «спочатку місця в залі займають бабусі», потім – усі решта.
Цей агресивний чолов’яга став таким собі неформальним «судовим розпорядником», на що звернули увагу ті, хто прийшов підтримати клопотання про відсторонення Юрія Прилипка від посади.
Йому узялася допомагати якась жіночка:
«Я в школі 37 років пропрацювала, тому й кажу: спочатку заходять почесні громадяни, а потім – заслужені…»
Овва!
Бабусі зайшли, присіли на лави. Разом з ними – і гостомельський священик, він був у цивільному, в чорному крислатому капелюсі. Дехто розгорнув плакати з гаслами «за Ілліча». Ватманом послужили… шпалери, на яких і красувалися гасла.
Тим часом «судовий розпорядник» ображав опонентів, абсолютно безпідставно називаючи їх «провокаторами», закликаючи охоронця суду когось «вивести», «забрати»… В його очах «читалися» злість, роздратування… Бо не сподобалося, що опоненти «бабусям тиск підвищують» (цікаво, яким чином?), виводять начебто їх із себе.
Цьому агресивному чоловікові, та й взагалі знервованій групі Прилипка, опонувала друга «течія», не менш потужна. Це – громадські активісти Гостомеля, учасники АТО з тамтешньої ветеранської спілки. У них накопичилося чимало критичних зауважень і претензій до діяльності селищного голови – вони стосуються забудови селища, виділення земельних ділянок, провального будівництва соцоб’єктів, зокрема дитсадочків, школи, а ще й стилю та методів роботи Прилипка. Колишні воїни неодноразово, у відкритому режимі говорили, що думають про роботу мера та його провладної команди. В суді вони вели себе чемно, іноді чулося з їхнього боку: «Слава Україні!».
За словами атовців, вони прийшли сюди вкотре сказати: в Гостомелі не можна добитися ані правди, ані справедливості, ані поваги до закону. Таку думку висловив керівник Гостомельської спілки учасників АТО Олексій Табачук.
Тим часом у судові залі – пожвавлення. Зі своїх лав піднялися жіночки з групи мерської підтримки й тишу розрізав баритон священика російською мовою з церкви Московського патріархату:
«Отче наш, Иже еси на небесех!
Да святится имя Твое,
да приидет Царствие Твое,
да будет воля Твоя,
яко на небеси и на земли.
Хлеб наш насущный даждь нам днесь;
и остави нам долги наша,
якоже и мы оставляем должником нашим;
и не введи нас во искушение,
но избави нас от лукаваго».
Група підтримки підтягувала… Дехто мовчав. Радник мера Ростислав Скуратівський передав комусь назад плакат із гаслом на шпалері.
Прилипко сидів на лаві поруч з адвокатами, зрідка про щось перемовляючись з ними. Він – у синьому светрі, чорній куртці, джинсах. На шиї проглядається масивний ланцюжок жовтого кольору.
Прокуратура направила до суду клопотання про відсторонення його від посади у зв’язку з розслідуванням кримінального провадження щодо підозри у розкраданні бюджетних коштів під час ремонту доріг в Гостомелі. Ще раніше, 22 серпня, Юрію Прилипку було оголошено підозру.
А 28 – 29 серпня Святошинський райсуд обрав для нього запобіжний захід. На суму завданих збитків прокуратура подала клопотання про заставу для Прилипка – на 730 тисяч гривень. Суд прийняв рішення про заставу в сумі 552 тисячі гривень.
Прилипка зобов’язано здати свої паспорти, інші документи для виїзду за кордон. Без дозволу слідчого він не може залишати місце проживання, вчасно з’являтися на допит.
До зали заходить суддя Юрій Мазур. Починається.
Прокурор Павло Іванін з Київської місцевої прокуратури №1 говорив про висновки експертиз щодо дорожніх робіт в Гостомелі, про те, що суми збитків бюджету Гостомеля, як вважає слідство, складають 729 тисяч 108 гривень 10 копійок. І що особа, пов’язана з адміністративно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, може незаконно впливати на свідків. Тому й просив застосувати саме такий захід забезпечення для підозрюваного.
Один із захисників Прилипка у своїх виступах стверджував, що прокурорське клопотання про відсторонення від посади – «інформаційний хаос», бо, мовляв, у ньому з датами документів не гаразд, до того ж відсутня частина тексту у цьому клопотанні, є невідповідність, помилки… Цитую: «І ось слідчий, звертаючись з цим «інформаційним хаосом» до суду, просить відсторонити від посади поважну особу, яка робить дуже багато на цій землі…».
Адвокат попросив долучити до матеріалів справи характеристику на колишнього регіонала Юрія Прилипка, яку підписав виконавчий директор Асоціації міст України. У ній – про різні заслуги Прилипка, словом – суцільний позитив.
Інший адвокат говорив, що клопотання – безпідставне, стверджував, що у справі не проведено почеркознавчої експертизи, яка б дала відповідь на питання, ким саме було підписано акти виконаних робіт з асфальтування вулиць.
А ще один захисник «бив» на те, що кожен громадянин має право на працю, а тому будь-які обмеження щодо цього, у тому числі відсторонення від посади повинно здійснюватися виключно з підстав та в порядку, передбаченому законом.
Дали слово й підозрюваному. Почав здалеку. Як це було?
Каже, що зателефонували працівники прокуратури, попросивши приїхати й поспілкуватися. Приїхав – і вручили підозру. Що мера дуже здивувало. Бо, виявляється, «зробив стільки доріг, скільки за весь час сущєствованія не робилося».
Прилипко пояснює суду: «Як можна обвіняти мене в розкраданні коштів, коли даже в лабораторії не робили (мабуть, він мав на увазі лабораторні висновки щодо якості дорожніх робіт. – Авт.), не пригласили нас, не пригласили виконавця… СБУ, слідчі зробили висновок, що в тротуарі відсутня цементна суміш – такого бути не може! На сьогоднішній день цей тротуар стоїть, ось мешканці скажуть (показує на присутніх в залі із групи підтримки. – Авт.)».
«Так, так!» – чується голос мешканців. Бабусі, тітоньки ловлять кожне слово.
«І сьогодні його можна підняти й поїхати подивитися…» Прилипко говорив про тротуар. Звісно, суддя не забажав їхати до Гостомеля, щоб поглянути на той тротуар.
А за кілька секунд Прилипко додав:
«Мене судять за те, чого я не робив».
На що суддя Мазур відреагував:
«Сьогодні ми розглядаємо тільки клопотання про відсторонення від посади. І все».
А потім суддя пішов до нарадчої кімнати. Яким буде його вердикт?
Знову – чай в судовій залі, знервованість.
І ось вердикт – відсторонити Юрія Прилипка від посади строком на два місяці. Рішення може бути оскаржено в апеляційній інстанції протягом п’яти днів.
І одразу лунає: «Ганьба!», «Суддю – на мило!». Майже істерика.
Оце так тітоньки, оце так бабусі!
Прилипко каже, що «здивований» рішенням.
Вже на подвір’ї суду мої колеги з ірпінського телеканалу запитують жіночок, які тримали плакати на підтримку Прилипка, хто допоміг їм приїхати сюди, до столиці…
Долинає:
«Ми самі, самі зібрали кошти на автобус і приїхали… Ніхто не допомагав».
Цікавлюся і я:
«Від кого конкретно захищаєте свого мера? Що йому загрожує?»
«А хіба ми знаємо, що йому загрожує?! Нападають на нього», – знизує плечима співрозмовниця.
Однак на прохання конкретизувати й заодно назвати себе чомусь ховає очі, й віднікується: «Ні, ні!».
Здебільшого люди з плакатами не хотіли назвати своїх прізвищ.
Але дехто з прибулих каже, що працює в Гостомелі, в комунальній сфері.
Один із пенсіонерів назвав себе Володимиром Миколайовичем Кузнецовим з колишнього радгоспу «Бучанський». Він приїхав до суду, «щоб із перших вуст з’ясувати, що інкримінують Прилипку».
Бабусі на подвір’ї обступили Ілліча:
«Все одно ми за вас!»
Ілліч їм кидає прощальне:
«Ви знаєте, правда на нашій стороні. Я до цього ніякого відношення не маю».
«Ми Ілліча не оддадім нікому!» – вигукує група жіночок й прямує до автобусів.
«Не оддадім!», «Не оддадім!», ніби котиться луна голосіївським гаєм.
Леонід ФРОСЕВИЧ
