Сумно: російські загарбники вбили чотирьох українських воїнів, ще двох захисників поранено
Російські окупанти щодня обстрілюють українські позиції.
Від початку доби, 26 березня, загарбники прицільно били по позиціях українських захисників неподалік населеного пункту ШУМИ з мінометів калібру 82 мм, автоматичних станкових гранатометів та великокаліберних кулеметів, повідомляє штаб ООС.
У передмісті селища МАЙОРСЬК противник відкривав вогонь з великокаліберних кулеметів, ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.
На жаль, чотири військовослужбовці загинули, двоє отримали поранення.
На обстріли російсько-окупаційних військ наші захисники відкривали вогонь у відповідь.
Про дії збройних формувань Російської Федерації повідомлено представників ОБСЄ через Українську сторону Спільного центру контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.
“Український репортер” зазначає: російська орда калічить і вбиває наших захисників, водночас українське військове командування називає це «провокаціями», «нахабними», «зухвалими» і «підступними» діями.
Наші генерали усе ще чекають, що путінські вбивці, кати, крадії чужих територій, терористи будуть поводитися на нашій землі ввічливо і шанобливо?
Наголосимо: досить часто українські воїни вогонь у відповідь не відкривають. Але ж по наших позиціях ворог гатив з різної зброї! Як назвати таке “мовчання зброї”, панове начальники оборонного відомства, Андрію Таран, Руслане Хомчак?
Відомо, що голова української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук вважає: на кожен постріл треба відповідати пострілом. Діяти дзеркально. Має бути відповідна жорстка реакція в усьому, інакше противник вважатиме наші дії слабкістю, каже Леонід Кравчук, наголошуючи, що це – його особиста думка.
Чому суспільство не бачить ваших дзеркальних дій на фронті, генерале Хомчак?
Ми вкотре радимо військовому командуванню прочитати статтю автора “Українського репортера” науковця і журналіста Іван Забіяки, який підказує генералам реальний план ефективних дій у протистоянні з путінською бандою:
“Проти нас воюють тому, що ми дозволяємо, ми даємо привід своєю толерантністю, тому, що користуємося «я нічого не знаю», а не справжнім – «перший ворога стрічаю». І стрічаю не хлібом-сіллю, а зі зброєю в руках, з тією жорстокістю і ненавистю, яку ворог проявляє по відношенню до нас. З такою жорстокістю і ненавистю, щоб страх від них передавався з покоління в покоління століттями! Щоб назавжди відбити бажання воювати з нами.
Проти нас воюють підмінами понять, смислів, маніпуляціями. Нам їх нав’язують століттями, а ми нічим не протидіємо. Діяти треба абсолютно їхніми ж методами і засобами, щоб вони були в шоці. Діяти на випередження, вдаватися до таких же маніпуляцій, підмін, використовувати їхні ж слабкості, ницості. Треба просто знущатися з них”.
Але не читають таких статей наші воєначальники, керівники держави, вважаючи себе, можливо, великими стратегами. Ось яскраво, у фотографіях розповісти українському народові про свої інспекційні відрядження на фронт – тут вони мастаки. Бачте, суспільство повинно знати, що генерали на передовій обговорюють питання “ефективної протидії збройним провокаціям”…
Де українські контрснайперські групи? Чому не стріляють у відповідь снайпери операції Об’єднаних сил? Начальство відвело ці групи з передової у тил? Сьогодні, щоб повернути снайперів на передову треба знову, певно, обладнувати вогневі позиції для снайперського вогню, проводити комплекс відповідних заходів. Але тепер робити це украй небезпечно, бо позиції під ворожим вогнем. Сумно від усього цього.
