Російські окупанти поранили двох українських воїнів. Загарбники й надалі залишаються безкарними

Упродовж минулої доби, 29 січня, в районі проведення операції Об’єднаних сил  було зафіксовано п’ять порушень режиму припинення вогню.

Штаб операції Об’єднаних сил повідомляє: “В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід», неподалік населеного пункту Водяне, що на Приазов’ї, російсько-окупаційні війська застосували безпілотний літальний апарат типу «квадрокоптер» та скинули два постріли ВОГ-17 над позиціями Об’єднаних сил. Двоє українських воїнів отримали осколкові поранення. Військових оперативно доставлено до лікувального закладу, де їм надано належну медичну допомогу.

Поблизу Опитного збройні формування Російської Федерації здійснили кілька пострілів в бік українських позицій з підствольного гранатомета та стрілецької зброї, а біля Авдіївки – з підствольного та ручного протитанкового гранатометів”.

Сумно від того, що поранено наших воїнів. Військове командування не зуміло запобігти ворожій атаці з повітря. Чому наші підрозділи радіоелектронної боротьби (РЕБ) “проспали” вторгнення російських квадрокоптерів? Одразу ж постає питання про ефективність цих засобів РЕБ. Хто винен у тому, що не збили квадрокоптери з автоматів і кулеметів? Чому не відкривали вогонь? Звичайно, на ці питання не дочекаємося відповідей зі штабу ООС?    Традиційно штаб ООС замовчує цю надзвичайно важливу інформацію.

Ми вкотре нагадаємо: торік, влітку, головнокомандувач Збройних Сил україни генерал Хомчак хвалився, що задоволений ходом підготовки до режиму тиші. Але… з початку 2021-го майже кожен день російські загарбники б’ють по наших позиціях. Ми здебільшого не відповідаємо. У нас – “режим тиші”.

Пане генерале Хомчак, чому українські підрозділи не дали “належну відсіч противнику” минулої доби 29 січня? Де ваші “додаткові резерви”? Чому їх не застосували аби збити врожі квадрокоптери?

У голові не вкладаєтсья: путінська орда калічить і вбиває українських воїнів і все їй сходить з рук!

Як не згадати слова відомого письменника Євгена Дударя про ситуацію в Україні: “…І в головах наших демократичних лише одна думка, і в серцях наших гуманних лише один трепет – хоча б не образити… І уступаємося помаленьку зі своєї господи у сіни, щоб у своїх світлицях чужинецьким шубравцям не заважати, своєю мовою їх не дратувати. Сидимо в сінях, тішимося, що на свободі…”

Ось такий “режим тиші”, пане генерале Хомчак. “Тиша” – це болісні втрати серед наших військовиків? Саме такий “мир” потрібен українському народові? Боїмося прогнівити Путіна?

На Фейсбук-сторінці ООС читаємо повідомлення, що 22 січня генерал Хомчак знову побував у відрядженні на фронті (див. фото) .

Генерал Руслан Хомчак (праворуч) під час відрядження на передову. Фото ООС.

Його супроводжував тимчасово виконувач обов’язки командувача Об’єднаних сил генерал-майор Віктор Ганущак. “Під час перевірки готовності підрозділів до виконання поставлених завдань головнокомандувач відзначив, крім професійності наших військовослужбовців, згуртованість та злагодженість дій підрозділів, що демонструє високий рівень боєготовності наших військ…”

Пане генерале Хомчак, підкріплюйте, будь ласка, свої слова про “високий рівень боєготовності наших військ” реальними фактами про те, як ми даємо по зубах російським окупантам!

Весною 2020-го командувач ООС генерал Кравченко публічно запевняв: “Досягнутих спроможностей нам достатньо, щоб із російськими найманцями, які беруть участь в агресії проти України, вести діалог «мовою української зброї».

Чому не чутно цей “діалог зброї” сьогодні?

Також нагадаємо: торік найвище військове командування України публічно заявляло, що впроваджує у військах “новітній бойовий досвід”. Шановний міністр оборони Таран, чому не спрацьовує ваш “новітній бойовий досвід”, адже гинуть воїни, є поранені?

Панове міністре Андрію Таран і генерале Руслан Хомчак, ідіть у відставку, якщо не можете забезпечити безпеку воїнів під час так званого “режиму тиші”. Утім, знаємо, ви не станете писати рапорти про відставку з власної ініціативи.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Малюнок Андрія Петренка.

 

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *