Російські агресори вдарили вогнем і по цивільних, і по захисниках України. Один воїн загинув, двох поранено
На фронті упродовж минулої доби, 23 лютого, російські окупанти гатили з багатьох калібрів як по мирних мешканцях, так і по позиціях українських захисників.
Як повідомляє штаб ООС, “поблизу населеного пункту Зайцеве збройні формування Російської Федерації відкривали вогонь в бік українських позицій з мінометів 82-го калібру та гранатометів різних систем. Один військовослужбовець загинув, ще один отримав поранення.
Неподалік Красногорівки противник вів вогонь з мінометів 120-го калібру та станкових протитанкових гранатометів, а біля Пісків – з великокаліберних кулеметів, стрілецької та снайперської зброї. Отримав вогнепальне поранення один український захисник.
З гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів російсько-окупаційні війська відкривали вогонь неподалік Шумів, а біля Причепилівки та Катеринівки – ще й зі стрілецької зброї.
В районі населених пунктів Авдіївка, Луганське, Золоте-4 та Миронівський противник здійснив по кілька пострілів зі станкових протитанкових гранатометів, а неподалік Гнутового – з автоматичних станкових гранатометів. Поблизу Павлополя і Новоселівки Другої ворог відкривав вогонь з ручних протитанкових гранатометів.
На обстріли противника українські воїни давали адекватну відповідь.
Окрім цього, окупанти відкрили вогонь і по Хутору Вільному, що на Луганщині. Для обстрілів мирного населення окупанти застосували станкові протитанкові гранатомети, а також здійснили дистанційне мінування населеного пункту. Під вогонь російсько-окупаційних військ потрапив мирний мешканець 1947 року народження. Близько 17.25 на його подвір’ї вибухнула міна, чоловік, на жаль, від важких поранень помер.
Зібрані в повному обсязі матеріали, будуть спрямовані до СВ СБУ м. Сєвєродонецька для вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.258 КК України – Терористичний акт”.
Від “Українського репортера” зазначимо: російська орда калічить і вбиває наших захисників, а українське військове командування називає це «провокаціями», «нахабними», «зухвалими» і «підступними» діями.
Якщо заглянемо у словник, то прочитаємо, що слово «нахабний» означає (про людину) – поводитися непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом, без морально-етичних норм.
Українські генерали усе ще чекають, що путінські вбивці, кати, крадії чужих територій, терористи будуть поводитися на нашій землі ввічливо і шанобливо? Вони сподіваються, що на війні не буде «підступних» дій? Уже в кожному селі, містечку, не кажучи про великі міста, є могили наших славних воїнів, які загинули в борні з цією бандою. На превеликий жаль, маємо вже новітні військові кладовища. Отож до нашої оселі увірвалися не «зухвалі» і не «нахабні» чужинці, а кровожерна, озвіріла, грабіжницька орда. Вона нікого не жаліє – ні старих, ні малих. Чому ж боїтеся, панове генерали, назвати цю наволоч цими словами, сором’язливо ховаючись за евфемізмами? Бийтеся з оскаженілим ворогом не заявами, а шквальним свинцевим вогнем з усіх можливих калібрів, щоб ця банда стікала кров’ю на нашій землі! А якщо вже й виступаєте з ультиматумами, то це мають бути справжні, а не паперові ультиматуми. Щоб український народ нарешті побачив вашу залізну рішучість, ваше тверде й могутнє слово, а не обіцянки-цяцянки, не пустопорожню балаканину.
