Гостомель – не Ірпінь, або Чому Гостомель не об’єднався після трагічних подій? Мешканці Міста-Героя б’ють на сполох⠀

Дуже прикро спостерігати за тим, що відбувається в Гостомелі, особливо у владних кабінетах, або біля них.

Коли думаєш про ситуацію яка відбувається у Гостомелі, на думку приходить порівняння із байкою Глібова – “Лебідь, Щука і Рак”! Сьогодні кожен за себе, кожен з думкою про себе.

Місто-герой, яке пережило складні часи – війна у місті, окупація, убивство мера, сотні загиблих мирних мешканців, знищення майна, мародерство, визволення від окупантів…⠀

Здавалося, що після таких трагічних подій всі мали змінитися, все мало змінитися та у такий момент усі (а особливо влада, депутати, активісти, бізнес) мали об’єднатися навколо єдиної мети – допомогати мешканцям, допомагати один одному, допомагати Гостомелю! Проте чомусь, що дуже прикро, цього не відбулося.⠀

На жаль, кожен пішов своїм шляхом, кожен робить своє, немає єдиного центру прийняття рішень, єдиної мети, а від цього тільки страждають мешканці (відчуття, що про них взагалі забули) та саме місто.⠀

Коли дивишся на Ірпінь, все зовсім по іншому в місті, на даний момент усі об’єднанні, всі живуть єдиною метою, допомагають один одному, відновлюють своє місто пліч-опліч, про мешканців ніхто не забував, усі забули хто з якої політичної сили, забули про політичні ігрища, все заради перемоги, заради миру. ⠀

Чому в Ірпені усі (мер, дупутати, активісти, бізнес, мешканці) змогли об’єднатися у такі складні моменти, для досягнення єдиних цілей і мети, а Гостомель, на жаль, не зміг?⠀

Що ще мало статися, щоб люди в Гостомелі перестали шукати “зраду”, а просто об’єдналися в такий складний час?!

Ірина Воркс

Джерело: Фейсбук, Гостомель справжній

Від редакції “Українського репортера” додамо: ще на початку квітня на нашому сайті було розміщено матеріал про те, що сьогодні Гостомель (розтерзаний, розтрощений) потребує негайної допомоги, підтримки. Місцеві мешканці, які пережили страшні тижні рашистської окупації, повиходили зі своїх укриттів, підвалів, напівзруйновах осель, вони ще не можуть оговтатися від пережитого. Вони потребують в тому числі й спілкування, важливої інформації про те, що відбувається довкруж, вони чекають коли нарешті з’явиться компетентна інформація від селищної військової адміністрації, як діяти, на що сподіватися, яких рекомендацій дотримуватися, коли буде покінчено з бандами мародерів… І коли розпочнеться налагодження нормальної життєдіяльності селища, а відтак люди відчують, що в Гостомелі є українська влада, що Гостомель – це не якась там “сіра зона”. Як довго ще чекати такої необхідної інформації (а також  практичних і реальних дій) від місцевої влади, насаперед від голови селищної військової адміністрації Тараса Думенка?

Сьогоднішній допис у Фейсбуку Ірини Вокс засвідчує: на жаль, Гостомель продовжує такою собі “сірою зоною”, де люди не відчувають, що розпочалася велика відбудова селища, налагодження ефективної діяльності Гостомельської об’єднаної територіальної громади. Чому? Очевидно, про ці та інші не менш важливі питання керівник селищної військової адміністрації Тарас Думенко мав би інформувати жителів громади, публічно, чітко і щоденно доносити до них свою позицію, власним прикладом показувати, що він – на передньому плані відбудови Міста-Героя. Коли ж це станеться? Хто ви, Тарас Думенко, і з ким ви?

Між іншим. Соцмережі нагадують про давнішній коментар Тараса Думенка щодо подій 2103 року.

Редакція

Редакція “Українського репортера”