Вадим ІВЧЕНКО: «Продати землю не олігарху, а державі або територіальній громаді»
У жовтні минулого року Верховна Рада вже усьоме продовжила мораторій на продаж землі ще на рік. Які плюси і мінуси чергового призупинення? Чи це не заблокує земельну реформу? «Український репортер» попросив прокоментувати тему народних депутатів. Сьогодні представляємо точку зору Вадима ІВЧЕНКА.
– Вважаю, що відкриття ринку землі сьогодні є передчасним з огляду на наші фінансові, економічні та законодавчі реалії. Я не впевнений, що ті, хто веде мову про надання права вільно продавати та купляти землю, думають саме про покращення життя селян.
Хто сьогодні може купити землю? Хіба це може бути селянин, який працює в домогосподарстві й не має статусу сільгосптоваровиробника, продає перекупникам за копійки молоко, м’ясо в живій вазі, овочі та фрукти з городу? Або фермер, якого сьогодні позбавили спеціального режиму оподаткування й у 39 разів підняли єдиний податок?
Землю купить той, у кого є доступ до дешевих фінансових ресурсів, кому постійно, кожного місяця, відшкодовують експортне ПДВ, хто сьогодні бере гроші за кордоном під мізерні відсотки.
Проблема зараз у тому, що в Україні існує величезна прірва між латифундистами та малоземельними селянами. Хоча країна, як на мене, має зробити ставку саме на дрібного фермера. Тому що, розвиваючи фермерський рух, ми надаємо можливість людині отримувати саме із землі роботу, а з продажу надлишкової продукції – прибуток.
Також перед прийняттям рішення щодо продажу сільськогосподарської землі маємо визначити:
1. Чи все зроблено в законодавчому плані, аби до кінця вирішити питання спадщини, невитребуваних паїв, земель КСП та фермерських господарств.
2. Чи проведено інвентаризацію земель с/г призначення державної та комунальної власності.
3. Чи передано у власність землю поза межами населених пунктів.
4. Чи сформовано програму і взагалі політику щодо охорони земель, і як ефективно проводити нагляд за використанням земель.
5. Чи створено відповідні правила гри земельно-орендних відносин, де власник землі дійсно почуває себе власником.
Потрібно активно працювати над вирішенням усіх цих питань, а не шукати шляхів для продажу сільськогосподарської землі в обхід мораторію. Це я кажу про законопроект № 4010а «Щодо вдосконалення правового регулювання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)». У разі прийняття цього законопроекту буде вдосконалено та легалізовано схему купівлі-продажу сільськогосподарської землі (в тому числі й державної), завуальовану авторами законопроекту під купівлю права користування нею. І купити її зможуть у тому числі й іноземні банки та компанії.
А тим пайовикам, які хочуть сьогодні продати свої наділи, потрібно надати їм це право. Але продати землю не олігарху чи агрохолдингу, а державі або територіальній громаді, яка надалі буде цю землю здавати в оренду, максимально залучаючи місцевого товаровиробника або фермера-переробника.
Лобісти продажу сільськогосподарської землі апелюють до світового досвіду. Тому вважаю за потрібне навести деякі статистичні дані.
Так, у Франції в період із 1993 до 2005 року угоди на продаж землі укладалися в середньому по 280 000 га щорічно. Це становить приблизно 1% загального обсягу сільгоспземель.
В Італії на ринку здійснюються угоди по приблизно 1–2% площі сільськогосподарських земель.
В Ірландії ця частка – близько 3%, в Іспанії, Швеції та Сполученому Королівстві – лише 0,6%.
У Польщі близько 0,9% земель продається на публічних торгах, і схожа частка реалізується через приватний продаж.
Я переконаний: запровадження ринку землі в Україні хочуть лише латифундисти, які збагатяться на цьому.
Розмови ж про те, що нині тіньовий ринок уже працює… Це питання має регулюватися виключно Кримінальним кодексом і змінами до земельного законодавства, аби унеможливити тіньовий обіг та рейдерство. І проблем не буде!
Вадим ІВЧЕНКО, народний депутат України
