Прес-марафон для обраних
Сьогодні, 26 листопада, відбудеться прес-марафон за участю Президента України Володимира Зеленського, присвячений екватору його каденції.
“У зв’язку зі складною епідемічною ситуацією в країні та з урахуванням досвіду попередніх прес-марафонів, до участі в цьогорічному заході запрошені журналісти з 30 провідних всеукраїнських і міжнародних ЗМІ, кожен з яких матиме можливість поставити Главі держави своє запитання та отримати вичерпну відповідь”, – повідомляє Офіс Президента.
Отже, на важливу публічну розмову про ситуацію в державі запрошують обраних. Не варто дивуватися. Слово – вільне, гостре, принципове, об’єктивне, повнометражне – вже три десятки літ не в пошані у владців. Правителі не хочуть, не можуть, не здатні зрозуміти винятково важливу роль преси, ЗМІ.
Лише один штрих до цього: на журналістські запити вони намагалися відбиватися пустослів’ям, а то й взагалі клали їх під сукно, ігноруючи запитання на злободенні теми, особливо щодо незаконного збагачення, корупції, влаштування на “хлібні” посади кумів, сватів, братів. А спробуйте додзвонитися до керівника області (навіть району!), до міністра чи його заступників – марна справа.
Неприступним муром перед вами стануть помічники, так звані прессекретарі, радники. Власне, подібний стиль панував за каденцій кожного президента. Це ж саме влада своєю недолугою політикою щодо ЗМІ зробила все, аби у нас з’явилися “свої” і “чужі” медіа.
“Чужі” – це ті, що прагнуть писати й розповідати правдиво, не лакуючи дійсність, не співаючи осанну тим, кому народ довірив бразди правління. “Чужі” – зовсім інші, від яких можна очікувати будь-яке каверзне запитання, гостре, неприємне, надто злободенне, те, що зветься нервом дня. “Чужі” – це ті, кого не збити з української дороги, хто вважає путінську Росію заклятим і одвічним ворогом, хто сповідує класичні, європейські принципи в діяльності медіа, хто творить якісну журналістику.
“Свої” – підспівувачі “великих і геніальних” реформ, з ганебними “темниками” на робочих столах – завжди “при нозі”, повсякчас біжать на виклик “хазяїна”. Їх і не варто називати медійниками, прислужники та й усе.
Пригадаймо, як одразу після перемоги на президентських виборах тодішній керівник канцелярії Володимира Зеленського Андрій Богдан гордовито заявив, що новій владі, бачте, не потрібні посередники, себто ЗМІ, у спілкуванні верховних поводирів з народом.
Цей курс призвів до низки провалів в інформаційній сфері з боку Банкової, а також гучних скандалів. Суспільство, медійники побачили загрозу для свободи слова, закритість влади від народу, її зарозумілість. Стало очевидним: поводирі бояться справжнього, могутнього Слова!
Ми не забули, як два роки тому глава Офісу Президента України Андрій Єрмак став начебто на стежку розуміння важливості ролі медіа. Сказав, що без критики влада не могла б поліпшити роботу і що без медіа влада не може стати кращою. А також заявив про основне: «Офіс Президента буде гарантом свободи слова в Україні». Прес-мафон для обраних це і є “гарантією свободи слова”?
По-своєму розуміла “свободу слова” колишня прессекретарка Президента України Юлія Мендель, демонструючи дивовижні підходи до свободи слова – восени 2019-го вона відмовила “Українському репортерові” в акредитації на пресмарафон Глави держави.
У травні 2020-го – така ж історія у “сольному” виконанні Мендель. Нам сказали «ні!», тобто «ніззя» на пресконференцію президента Зеленського. Не дали дозвіл і багатьом іншим редакціям, в тому числі досить відомим і популярним. Водночас зелене світло увімкнули проросійському виданню Шарія. Оскільки журналісти не стали мовчати щодо такої дивної «селекції» від Мендель, то із вуст прессекретарки Володимира Зеленського почули:
«Ми відбирали (очевидно, йдеться про заявки на акредитацію. – Ред.) за тими принципами і підходами, які ми побачили у Великобританії і США – ми спеціально їздили і вивчали їх. Це означає, що президента, прем’єра висвітлюють найбільш рейтингові медіа. Щоб були різні ідеологічні платформи. Ви бачите, що тут присутні медіа, які мають абсолютно різні позиції і погляди на ситуацію в Україні. І третє – ми дали можливість присутнім молодим платформам, які показують дуже рейтингову динаміку”.
Сьогодні теза про “молоді платформи” вже не в моді. Банкова ходить новою картою – “запрошеннями”. Для обраних. Тільки ось чи козирною є ця карта?
Після тих надуманих «пояснень» Мендель Банкова стала трансформувати бажання відсікти «іноходців» за рахунок «нових технологій». Мабуть, не випадково заступник керівника Офісу президента України Кирило Тимошенко заявляв:
“Думаю, нам необхідний пул журналістів, які ходять на пресконференції або брифінги. У ньому має бути 20–25 представників ЗМІ, не більше – так роблять у різних країнах Європи, у США. Тоді розмова виходить предметною і продуктивною. І це не означає, що ми закриваємося від інших ЗМІ – ми точно так само з ними працюємо, відповідаючи на запити, скеровуючи до них главу офісу або його заступників”.
Ось вам, мовляв, найпродуктивніший формат. Ще й пояснення доточується:
“Розуміємо, що буде багато незадоволених. Але це найбільш продуктивна і робоча схема. Щоб 25 акредитованих журналістів прийшли й одержали 25 відповідей. Інакше це перетворюється на процес обміну думками із президентом, самоствердження, світські розмови…Це ідея, яку я от зараз озвучую. Подивимося на реакцію журналістської спільноти. Розуміємо, що буде багато незадоволених».
Сьогодні дещо підкорегували цей “формат”. Замість 25 акредитованих журналістів – 30 запрошених. Як відбирали “щасливчиків” у цей “сонцесяйний” пул обраних, за якими критеріями, від кого залежали вирішальне слово – допустити чи ні? Дозволити з “височайшого дозволу” поставити питання чи ні? Утім, не варто розмірковувати у пошуку можливих відповідей. Не це є головним.
Вже традиційно суспільство, очевидно, не почує чітких, прямих, відвертих відповідей на гострі, навіть неприємні запитання. Наприклад, “Український репортер” запитав би Верховного головнокомандувача: чому під час війни з Росією воїни строкової служби 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України цілодобово охороняють (несуть тут пильну службу!) відомчі генеральські дачі? Попереднє керівництво МО України, ЗСУ не змогло (!) дати відповідь. Верховний головнокомандувач підтримує таку “дачну службу”?
Список акредитованих на прес-марафон.
Леонід ФРОСЕВИЧ
