Леонід Каденюк, космонавт і справжня Людина, відбув в останню подорож
31 січня мені було дуже сумно. Зовсім несподівано від нас пішов Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України, який стільки зробив для нас усіх: для молоді, космічної індустрії, освіти, довкілля – дуже різностороння й талановита людина.
Ми разом з Леонідом Костянтиновичем та колегами провели великий міжнародний форум «Космос і майбутнє» та перший у світі Космохакатон, мали великі подальші плани… Познайомився я з космонавтом на хакатоні NASA 2016 року, який став успішним для України – команда Marshopper здобула перше місце у світі. Я радий, що зміг допомогти організувати цю перемогу, яка почалася з того, що ми всі прийшли познайомитися з українським героєм. Співпраця з ним завжди надихатиме мене!
Слід сказати, невесела новина була тим більш сумною, бо рік тому пішов з життя інший видатний «космічний» українець – вчений Клім Чурюмов, який відкрив знамениту комету Чурюмова-Герасименко і з яким я теж недавно познайомився на тому ж хакатоні NASA.
Але сьогодні я згадав фільм Акіри Куросави «Сни». Там юнак, що повернувся з війни, дорогою бачив різні жахи, а наприкінці прийшов до якогось села, де відбувалося те, що здалося йому великим святом.
“Що ви святкуєте?” – спитав він. – “Насправді ми ховаємо одного земляка”. – “Але я не розумію! Чому я не бачу суму, усі ж радіють? Як так?”
“А цей чоловік прожив довге, гарне, щасливе життя. І коли він відчув, що його час приходить, він заборонив нам сумувати та плакати, коли він піде. Навпаки, сказав він, порадійте за мене, яке завидне життя я прожив!”
Леонід Каденюк до кінця вів дуже активне життя. Навіть в останню хвилину він був на свіжому повітрі, на пробіжці. А за 67 років він зробив стільки, скільки не потягнули б 10 інших.
І робив це з посмішкою. Крім космічної одіссеї, за його плечима випробування різних типів літаків, численні розробки та винаходи. Його слова було достатньо, щоб космічна галузь отримувала бюджетну підтримку – гроші, які потім багаторазово окуповувалися.
Він написав чудову книгу «Місія – космос», де закликав берегти землю, наш єдиний дім, бо іншого в нас немає. Каденюк відомий у світі не тільки як космонавт – в ООН він закликав ухвалити Екологічну Конституцію Землі.
А скільки він виступав в усіх можливих аудиторіях – насамперед перед молоддю! Скільки школярів та студентів надихалося думкою: ось такий самий український хлопець із простої сім’ї, як я, зміг стати космонавтом – і я зможу добитися усього, якщо захочу! З його славою він міг би стати казково багатим. Але він цього не прагнув.
Важливішим для нього було йти за покликом своєї душі. Це він і робив. І при цьому отримував все необхідне, хоча й не «відривав зубами» в інших. Він заслужив таку повагу, яку мали одиниці! Він ніколи не відмовляв тим, хто просив сфотографуватися з ним, і я відчував, що кожному він дарує частку своєї величезної космічної енергії. Може, тому я ніколи не просив його сфотографуватися зі мною, бо відчував, що йому самому цієї енергії вже починає не вистачати. Але ситуативні спільні фото з ним у мене все ж залишилися – і дивлячись на них, я відчуваю відповідальність за те, щоб нести далі той «вогонь Прометея», який він нам приніс.
Не думаю, що він хотів би, щоб про нього писали, як про померлих радянських лідерів: «с глубоким прискорбием…» З тих космічних просторів, де зараз перебуває його душа, йому приємніше було б почути, як згадують його життя, здобутки та перемоги, як він допомагав молоді визначитися з майбутнім.
І найбільше він радітиме там за нас, коли ми не тільки закріпимо своє місце у світовій космічній індустрії, але й станемо гідними пам’яті цієї видатної людини також на інших життєвих шляхах. Щоб було приємно дивитися на себе та свою країну, як ми зараз дивимося на його насичене, яскраве життя.
Сергій ВАКАРІН, голова правління UkraineIS
На цю тему читайте також тут
