Пам’яті В’ячеслава Чорновола
24 грудня 1937 року у селищі Єрки Катеринопільського р-ну Черкаської області народився В’ячеслав Максимович Чорновіл український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно).
В’ячеслав Максимович був ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів був ув’язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 роках — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 року.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року, він зайняв друге місце, набравши 7 420 727 голосів або 23,27 %. З 1992 року і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991-го — Гетьман українського козацтва. З 1995 року – член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Був тричі одружений. З першою дружиною — Іриною Брунець мав сина Андрія, від другої — Олени Антонів — Тараса. Третьою дружиною стала відома дисидентка Атена Пашко.
Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
