Інформаційна війна: на Житомирщині вбивць українців називають своїми “героями”
Сучасні війни – це не лише протистояння на полі бою, не лише артилерійські, снайперські чи танкові дуелі, це боротьба в інформаційному полі за душі та серця.
Чергова російсько-українська війна є прикладом цього. Хто володіє свідомістю громадян, той, зрештою, й перемагає. На превеликий жаль, Україна, ми з вами зазнаємо ледве чи не постійних поразок у цьому протистоянні, в інформаційній війні. Наші невдачі викликані низкою причин, одна з яких – свідоме небажання органів влади щось змінювати.
Суттєво підігрує у цій справі й значна частина населення, яке вперто не хоче вчити українську історію, яка вперто й надалі вважає катів свого народу ледве чи не своїми героями. Велику роль у вирішенні цієї проблеми мала б вирішити декомунізація, про початок якої було оголошено чотири роки тому прийняттям низки законодавчив актів.
На жаль, віз і нині там. Яскравим прикладом є так звана топонімічна комісія, яка діє при Малинській міській раді. Після скандалів, які супроводжували останні засідання цієї комісії, депутатським корпусом було прийнято рішення про внесення змін до її складу шляхом виключення з її лав одіозних “істориків – пропагандистів” з числа колишніх комуністичних працівників та вчителів, які український визвольний рух 20-го сторіччя вперто називали ледве чи не фашистським…
І ось, “оновивши” склад комісії та включивши до неї декількох активістів, учасників АТО, місцева влада вирішила таким чином легалізувати її діяльність, при цьому 2/3 її складу – працівники Малинської міської ради, які, зрештою, є заспівучами багатьох так званих ініціатив. 25 вересня відбулось засідання напівоновленої топонімічної комісії, зібрання якої було обумовлене письмовим зверненням депутата міської ради Василя Федоренка щодо перейменування вулиці більшовицького ката Якіра на Героїв Холодного Яр, а також письмовим зверненням голови малинського осередку Всеукраїнського товариства Просвіта імені Тараса Шевченка Василя Сташука щодо перейменування вулиці Дем’яна Бєдного іменем малинського поета Василя Скуратівського.
В ході обговорення пропозицій з’ясували, що у комісії й досі не існує концепції, згідно з якою має відбуватись перейменування вулиць міста. Хаотичність та невігластво в прийнятті деяких рішень просто зашкалювали, це не піддавалося здоровому глузду… Деякі новопризначені члени комісії замість здорових пропозицій по суті зайнялись соботуванням її роботи, вносячи пропозиції навіть комічного характеру. Зокрема, на пропозицію перейменувати провулок та вулицю Якіра іменем Героїв Холодного Яру надійшла пропозиція назвати її… Бобровою, оскільки там десь ніби мешкають ці трудолюбиві гризуни.
Паралельно від них же була озвучена думка, що деякі вулиці варто назвати саме так, як їх називають малинчани, наприклад Задрипанська, Голопузівська тощо. На слова активістів, що цим самим вони, як мінімум, образять мешканців цих вулиць, пролунала відповідь, що дана комісія, по суті не є топонімічною, а національно-визвольною, що не є припустимо…
Ось такі “діячі” чи через своє невігластво, чи свідомо вперто заперечують українську героїку… Вулиця Боброва замість вулиці Героїв Холодного Яру… Що ще додати?! Однак найгарячішу дискусію серед членів комісії викликало перейменування вулиць названих на честь Ватутіна, Чкалова, танкістів-кантемирівців… Зі слів однієї депутатки, яка також брала участь у роботі комісії, всі вони… герої. А чому герої? Тому, що так цю депутатку навчили у школі, а взагалі, варто вчити правдиву історію, тоді нарешті ми маємо вже перестати займатись її переписуванням… Ось тобі й інформаційна війна – на 5-й рік війни вбивць українців називати своїми героями…
Водночас нам вдалося домогтися, щоб провулок червоного ката Якіра було перейменовано на Героїв Холодного Яру. Маленька, але наша спільна перемога. Наступним буде питання перейменування вулиці танкістів-кантемирівців, які вбивали нас на Донбасі, а також назв вулиць, які носять імена катів українського народу. Під тиском громадськості було прийнято рішення про напрацювання до 25 жовтня концепції, якою у своїй діяльності має керуватись топонімічна комісія. Останнє засідання вчергове яскраво продемонструвало небажання представників міської ради щось змінювати у місті. І все ж під тиском громадськості ми спрсможні досягти нашої перемоги у нелегкій справі декомунізації у Малині… Єднаймося, адже лише разом ми є сила! Слава Україні!
Роман ФЕДЬКО, історик, воїн-доброволець
Фото на головній: акція протесту в Києві, 2018 рік
Фото “Українського репортера”
Читайте також:
