Судді майданівців: 170 з них досі працюють на своїх посадах, понад 60 – у відставці, на пожиттєвому утриманні в сотні тисяч гривень

Станом на сьогодні, 21 листопада, у десяту річницю від початку Євромайдану та Революції Гідності, в Україні налічується 170 суддів, які допомагали режиму Януковича боротися з протестувальниками, але досі працюють на своїх посадах. Ще частина суддів – у відставці, яка передбачає пожиттєве утримування.

Про це йдеться в матеріалі “Слідства.Інфо” “Революція Гідності: що сталось з суддями Майдану через 10 років”.

За інформацією журналістів, загалом в Україні є понад 300 суддів, які причетні до утисків протестувальників. Серед них:

лише 20 суддів звільнилися за власним бажанням;
ще 53 були звільнені за якісь порушення (іноді не пов’язані зі справами Майдану);
16 не здійснюють правосуддя, але отримують зарплатню;
61 суддя зараз у відставці, яка передбачає пожиттєве щомісячне утримування.

“Розмір цього щомісячного утримання залежить від зарплатні судді та його стажу – чим вищий стаж, тим більше суддя отримує грошей. Ці виплати можуть сягати сотень тисяч гривень на місяць”, – йдеться у статті.

Видання наводить приклад судді Ігоря Лічевецького, який вирішив скористатися можливістю пожиттєвого утримування за кошт українців.

Під час «Революції гідності», у 2014-му колегія суддів, у якій був Лічевецький, розглядала апеляційну скаргу на постанову ОАСКу (нині ліквідованого спеціалізованого адміністративного суду Києва, — прим.) про заборону мирних протестів на Майдані. Попри те, що одна з членкинь колегії — суддя Олександра Мацедонська — побачила порушення й відмовилася підтримувати рішення, Лічевецький разом з іншим суддею Володимиром Мельничуком фактично легалізували незаконну постанову ОАСКу.

«Лічевецький мав чудову можливість скасувати постанову ОАСКу, яка стала формальною причиною для силового розгону протестувальників на Майдані. Але він своє рішення виніс й постанову ОАСКу залишили в силі», — розповідає голова ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» Катерина Бутко.

Спочатку Лічевецькому та іншим суддям, які заборонили мирні протести, загрожувало звільнення, бо Тимчасова спеціальна комісія (ТСК) з перевірки суддів загальної юрисдикції знайшла порушення у постанові ОАСКу та апеляції. Але до звільнення не дійшло, бо судді успішно оскаржили рішення ТСК.

Після цього Лічевецький спокійно продовжив працювати та потрапив до Шостого апеляційного адміністративного суду, й звідти пішов у відставку в липні 2023 року. Тепер він перебуває на утримуванні у держави, тобто щомісяця отримує виплати з бюджету, середній розмір яких складає майже 100 тисяч гривень.

Лічевецький вважає, що заслуговує на пожиттєве утримування. Зараз він виховує дітей і не хоче згадувати минуле.

Згідно з інформацією «Бази даних суддів Майдану», 61 суддя з тих, хто перешкоджав мирним протестам, пішли у відставку та зараз утримуються за кошт українців.

Більшість так званих «суддів Майдану» залишилися на своїх посадах. Попри негативні висновки від Громадської ради доброчесності, розслідування журналістів та увагу активістів, ці судді успішно пройшли всі перевірки й далі виносять рішення, ухвали, постанови, вироки.

Серед таких суддів Андрій Зінченко. Він 26 листопада 2013 року задовольнив позов Харківської міської ради й заборонив містянам проводити акцію «За Євроінтеграцію» на вулицях міста.

Під час проходження кваліфікаційного оцінювання від Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) Зінченко збрехав у спеціальній декларації доброчесності — приховав те, що забороняв протести під час «Майдану».

Брехня у декларації є дисциплінарним порушенням, за яке ВРП може притягнути суддю до відповідальності. Однак Зінченко не отримав покарання, бо ВРП вирішило, що суддя ненавмисно збрехав у декларації доброчесності.

Зараз Зінченко й далі працює суддею Харківського окружного адміністративного суду.

Подібна історія і у судді Печерського районного суду міста Києва Оксани Царевич. Вона позбавляла права керувати автомобілем активістів, які влаштовували мирні протести. Наприклад, «автомайданівці» блокували дорогу, яка вела до резиденції президента-втікача Віктора Януковича у Межигір’ї.

Однієюз учасниць такого автопротесту була Ольга Лугова. Поліцейські склали на жінку протокол про адміністративне правопорушення за те, що вона не зупинилась на вимогу правоохоронців.

Цей протокол розглядали в суді, де Ольгу Лугову визнали винною у скоєнні адміністративного правопорушення. Протестувальницю позбавили права керування автомобілями на 6 місяців. Цю справу розглядала суддя Царевич.

Більшість таких адміністративних протоколів підробляли або оформлювали з помилками. Протокол на Ольгу Лугову не був виключенням.

Апеляційний суд Києва переглянув рішення Оксани Царевич і прийшов до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази: немає підтвердження відмови зупинятися на вимогу поліцейських, тому визнав постанову незаконною та необґрунтованою.

Царевич була однією з суддів, з якої «гучно» знімали недоторканність і яку майже одразу звільнили за порушення присяги. Але вже у червні 2020-го Шевченківський суд визнав суддю невинною, бо Царевич розглядала всі справи у законний строк, за правилами територіальної юрисдикції, провадження розпочинала відповідно до закону тощо.

А у 2021 році наказ про звільнення Царевич скасували й вона повернулась у Печерський районний суд міста Києва.

Є і приклади, коли «суддів Майдану» звільнили з посади. Такі випадки є більше виключенням, серед яких, наприклад, суддя Дарницького районного суду міста Києва Віктор Дубас.

Дубас 25 січня 2014 року ухвалив рішення про взяття під варту протестувальника Андрія Шминдюка. У рамках кримінального провадження чоловіка підозрювали у хуліганстві, хоча це на нього напали правоохоронці, побили його та розтрощили автомобіль.

Через рішення Дубаса протестувальник пробув під вартою з 23 січня по 14 лютого, поки Апеляційний суд не змінив запобіжний захід Шминдюку на домашній арешт.

Також цей суддя позбавляв активістів права керувати автомобілем.

У 2017 році під час проходження кваліфікаційного оцінювання ВККС вирішила, що Дубасу не місце в суді. Чоловіка остаточно звільнили у 2019 році.

Також є судді, які самі йшли з посади. Наприклад, Марія Шклянка — екссуддя Дарницького районного суду міста Києва. Вона позбавляла права водити автомобілем «майданівців».

Зрештою, суддя у 2018 році за власним бажанням покинула посаду судді.

За інформацією проєкту «База суддів Майдану» станом на 2022 рік, з понад 300 причетних до утисків протестувальників суддів, лише 20 звільнились за власним бажанням, ще 53 судді були звільнені за порушення (не завжди за справи «Майдану»). Однак 170 «суддів Майдану» досі залишаються на своїх посадах та виносять вироки українцям.

Нагадаємо, що сьогодні, у 10 річницю початку подій Революції Гідності, ДБР заявило про фінішну пряму у розслідуванні справ Майдану та назвало обвинувачених.

Like