Державний Приватбанк?
Сергій ВАКАРІН, голова правління UkraineIS:
Іноземці в Україні часто дивуються, коли бачать наші назви, наприклад, вивіску «Районна державна адміністрація».
«Та яка ж державна? Вона ж місцева!» – кажуть іноземці. А ми їм: та нічого, у світі є і більші протиріччя. Наприклад, Північна Корея – Народно-Демократична Республіка. У перекладі – народно-народне народовладдя.
Здивуванню іноземців немає меж, коли їм трапляється «лікуючий лікар».
– Як це розуміти?
– Ну, це лікар, який лікує.
– А що, є лікарі, які не лікують? Навіщо???
Наші назви, хоч скорочені, хоч повні, це повний «Вторчерметбред». Цікаво для іноземного вуха звучить, наприклад, «один з українських обласних державних російських драматичних театрів».
– Так український чи російський, обласний чи державний?
– Та сходіть, побачите.
Що-що, а назви у нас вміють робити «длинными, зато непонятными». У дусі Середньовіччя, коли прості смертні мали схилитися перед величчям незрозумілих абракадабр. У Миколи Другого був титул зі 113 слів:
«Божиею поспешествующею милостию Николай Вторый, император и самодержец Всероссийский, Московский, Киевский, Владимирский, Новгородский; царь Казанский, царь Астраханский, царь Польский, царь Сибирский, царь Херсонеса Таврического, царь Грузинский; государь Псковский и великий князь Смоленский, Литовский, Волынский, Подольский и Финляндский; князь Эстляндский, Лифляндский, Курляндский и Семигальский, Самогитский, Белостокский, Корельский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятский, Болгарский и иных; государь и великий князь Новагорода низовския земли, Черниговский, Рязанский, Полотский, Ростовский, Ярославский, Белозерский, Удорский, Обдорский, Кондийский, Витебский, Мстиславский и всея северныя страны повелитель; и государь Иверския, Карталинския и Кабардинския земли и области Арменския; Черкасских и Горских князей и иных наследный государь и обладатель, государь Туркестанский; наследник Норвежский, герцог Шлезвиг-Голштейнский, Стормарнский, Дитмарсенский и Ольденбургский и прочая, и прочая, и прочая».
Щоправда, весь цей шлейф царю не допоміг, радше навпаки.
Але лише у радянські часи з’явилися «поняття», в яких одне слово протирічило іншому. Це були справжні оксюморони. Ось Сталін розстрілював «троцкістсько-зинов’євських елементів». У перекладі з мови політичних «ухилів» це означало «право-ліві». Та хто ж став би сперечатися з вождем? Право-ліві так право-ліві. Розстріляти!
І ось тепер апофеоз. Віднині в нас є навіть державний! Приват! Банк.
