Юрій Марчук: «Гостомельська громада має жити в новій системі координат»
Цьогоріч у Київській області нарешті розпочне свою діяльність Гостомельська об’єднана територіальна громада, яка перебувала під адміністративним “гнітом” Ірпеня.
Багато хто вже забув, який нелегкий шлях подолано, щоб дістатися фінішу – самим господарювати у власній хаті, розподіляючи зароблене чесно, по справедливості, в інтересах усієї громади, піклуючись про добробут, комфорт і гідні умови життя кожного. Тому є потреба широко розповісти, як усе починалося. Ми розмовляємо з депутатом Гостомельської селищної ради Юрієм МАРЧУКОМ.
– Пане Юрію, пропоную нагадати основні віхи створення громади. Відомо, що 3 березня 2015 року Президент України підписав Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». У серпні 2015-го сесія Київської обласної ради затвердила Перспективний план, утворивши Гостомельську об’єднану територіальну громаду, до якої увійшли Озера, Горенка, Мощун і Гостомель. Того ж року Кабмін затвердив Гостомельську об’єднану територіальну громаду. А яким узагалі був цей процес ізсередини, хто упрігся у віз і потужно тягнув його?
– П’ять років тому все й закрутилося. Саме тоді на сесії Гостомельської селищної ради було створено робочу групу з підготовки проєктів рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад. До робочої групи увійшов і я. Ми вивчали громадську думку на території виборчих округів, брали найактивнішу участь у зборах мешканців. Оскільки на той період я вже досконало вивчив методологію створення об’єднаної територіальної громади, то ґрунтовно і переконливо розповідав про це людям, відверто ділився з ними своїм баченням хороших перспектив нової спільноти. Відповідно відбувалися збори в Озерах, Горенці та Мощуні. Впадало у вічі, що на цих зібраннях з’являлися й наші опоненти, намагаючись переконати присутніх, що їм, наприклад, «краще приєднатися до Бучі, не створювати нової громади». За будь-якої слушної нагоди вони маніпулювали, обманювали, що Гостомельської громади буцімто не буде, що вона не має права на життя, та й у Перспективному плані її не передбачено.
За результатами громадських обговорень сесій названих сільських рад, а також Гостомельської селищної мали прийняти рішення – з ким саме об’єднуватися і чому варто обрати той чи інший напрям свого шляху на багато років уперед. Усім їм надійшли запрошення приєднатися до Бучі, Ірпеня. І був третій варіант – створити Гостомельську об’єднану територіальну громаду. Мене неприємно вразило, що кілька депутатів Гостомельської селищної ради проголосували проти створення нашої громади. Наприклад, Надія Дудник (сьогодні вона має прізвище Скуратівська) підняла руку за входження до Бучанської ОТГ. Ольга Смолянчук проголосувала за спільне господарювання з Бучею. І це не могло не викликати подиву, адже депутати отримали від громади доручення – створити Гостомельську ОТГ. Йдеться також про Озера, Горенку і Мощун. Це було принципово.
Нагадаю і про те, що тодішній депутат Ірпінської міськради Юрій Прилипко (нині Гостомельський селищний голова) публічно виступив за те, що Гостомелю буде краще жити лише у складі Ірпінської громади. Так, у квітні 2015 року в інтерв’ю телеканалу «Погляд» Прилипко, коментуючи своє бачення підготовки Перспективного плану Київщини, сказав про ідею «приєднати 21 селище до Ірпінського регіону». І далі Прилипко розвинув думку: «…Ну, це включайте і селище Гостомель, і Ворзель, і Коцюбинське, які в даний час уже територіально належать до Ірпінського регіону». На запитання кореспондента, як буде краще, Прилипко відповів: «Я думаю, чим більша громада, тим менше буде депутатів у кожному селищі – це будуть тільки кращі представники. І користі буде більше. Якщо в Гостомелі зараз 30 депутатів, а буде п’ять, то це буде тільки краще».
– І все ж ваші зусилля не були марними. Отож доля розпорядилася так, що тепер є Гостомельська об’єднана територіальна громада. Які аргументи вплинули на те, що усі зійшлися до великого гурту?
– За багатьма основними показниками Озера, Горенка і Мощун, як мовиться, були до вподоби один одному. Скажімо, показник доходів на душу населення у нас більший, аніж у сусідніх Бучі та Ірпені. Ми надали чимало документів про те, що наша громада може бути спроможною. До того ж на території – найбільші підприємства краю: «Антонов», ПрАТ «Ветропак Гостомельський склозавод»», «Кюне і Нагель», «Юнілівер Україна» та інші. А ще й близько ста приватних підприємців. Окрім усього, на нашому боці був вагомий, ключовий аргумент: індекс податкоспроможності бюджету Гостомеля є досить високим: 2,2307 (до речі, Кабмін рекомендує брати до уваги індекс спроможності 0,9). Незважаючи на усі підступні прийоми опонентів, недругів, ми зберігали оптимізм і були упевнені: в нас все буде добре з об’єднанням. Ми жили цією ідеєю, горіли нею, образно висловлюючись. Це був шалений драйв, наші душі й серця заполонив великий ентузіазм.
– Це було бажання звільнитися, в тому числі з-під пресу багатолітнього панування Ірпеня над Гостомелем?
– Безумовно. Гостомель постійно відчував несправедливість до себе з боку так званого старшого брата – Ірпеня, який поки що виконує функції району. Левова частка податкових надходжень, які мали б залишатися в Гостомелі ( а це – понад сто мільйонів гривень щорічно!), спрямовувалися до Ірпеня. Ми заробляли кошти, а Ірпінь їх витрачав на власний розсуд, визначав пріоритети фінансування, як йому заманеться. Наприклад, за 2019 рік надходження до міського бюджету Ірпеня від платників податків Гостомеля складали 165 мільйонів 143 тисячі гривень, з яких на розвиток нашого селища Ірпінь повернув лише 7 мільйонів 712 тисяч гривень. Про який розвиток можна дбати за таких умов? Тому зрозуміло, чому Ірпінь, мером якого на той час був Володимир Карплюк, не хотів випускати Гостомель зі своїх задушливих обіймів. (Читайте статтю “Чому Гостомель стає на коліна перед Ірпенем?”)
– Склалася напрочуд дивна ситуація: ще у 2015 році було створено Гостомельську об’єднану територіальну громаду. Але вона не діє. Центральна виборча комісія кілька разів відмовлялася призначати тут перші місцеві вибори. Мотивували це тим, що має бути рішення парламенту щодо змін адміністративних меж Києво-Святошинського і Бородянського районів. Як ви прокоментуєте те, що громаду було поставлено фактично на паузу?
– У Верховній Раді 2016 року було підготовлено проєкт постанови про зміни меж названих вами районів, на жаль, документ не внесли до порядку денного, отож сесія його і не розглядала. Не був зацікавлений у нових місцевих виборах і нинішній Гостомельський селищний голова Юрій Прилипко. Як відомо, його обрали на цю посаду в 2015 році. Якби ЦВК призначила в Гостомельській об’єднаній територіальній громаді перші місцеві вибори, то Прилипко перебував би на цій посаді не 5 років, а, скажімо, два чи три. Звичайно, йому це було невигідно. Тому зміни меж районів, нові вибори Прилипку були не цікавими (навіщо самому пиляти гілку, на якій сидиш?). Як наша громада сприйняла цю вимушену паузу? Як очікування. Як етап втрачених можливостей. Адже саме у той період, коли держава стимулювала, в тому числі фінансово, об’єднані територіальні громади, яких тоді ще було не так і багато, заохочувала їх бюджетними субвенціями, ми застигли у розвитку. Начебто нам не були потрібні ані нові інфраструктурні об’єкти, ані дитсадочки, ані школи, ані поліклініки з лікарнями, ані дороги… Гостомельську громаду було створено у числі перших на Київщині, усім радили навіть брати приклад з неї. І раптом такий ступор. Тому ми і втратили тоді великі можливості для стрімкого поступу вперед, а відтак і блискучі перспективи, було згаяно дорогоцінний час. Проте нинішньої осені, після місцевих виборів, ми все одно знову стаємо на цю дорогу розвитку. Йдемо до мети твердо, рішучо, принципово. З великою надією і впевненістю в перемогу.
Хочу наголосити: Гостомельську об’єднану територіальну громаду було створено у 2015 році. Мене дивують облудні заяви опонентів про те, що нібито зараз створено цю громаду, бо, мовляв, лише у 2020 році затверджено Перспективний план області. І що вони нібито денно і нощно боролися за Гостомельську ОТГ, а відтак тішаться своїми «успіхами» у цій справі (на всі заставки репетують, що це вони, бачте, «здобули незалежність» для Гостомельської громади). Панове, не видавайте свої фантазії за реальність, бо брехень багато, а правда одна. Наш пазл – Гостомельська об’єднана територіальна громада – як був із 2015 року в Перспективному плані Київської області, так залишається і донині.
– Назвіть, будь ласка, найзлободенніші питання Гостомельської громади, які потрібно вирішити і за які ви разом із командою негайно візьметеся після виборів.
– Проблемних питань накопичилося багато. Це будівництво дитсадків, шкіл, поліклініки, інфраструктурних об’єктів. Дитячі садочки в Гостомелі мали бути споруджені ще у 2017 році. Селищний голова Юрій Прилипко, йдучи на вибори у 2015 році, обіцяв на зустрічах із мешканцями, що вже наступного дня після обрання розпочне будівництво дитячого садочка. Це ж він, а не хтось інший, публічно заявляв: «Я не буду триматися за владу. Якщо посяду місце селищного голови і за три місяці нічого не зроблю, то сам напишу заяву й піду у відставку».
Вже п’ять років триває епопея з будівництвом двох дитсадків у Гостомелі, які перетворилися на скандальні довгобуди і куди «закопано» десятки мільйонів гривень із бюджету селища. Але йти з посади Прилипко, як і обіцяв, не захотів. Але це нехай буде на його совісті. Будівництво дитсадків для нашої команди буде пріоритетним. Ми не будемо облаштовувати у селищі пляжні зони, майданчики розваг у той час, коли на території об’єднаної громади бракує найважливіших соціальних об’єктів. Серед першочергових завдань – також розвантаження центральної вулиці в Гостомелі, поліпшення дорожнього трафіку. Робимо ставку на будівництво об’їзної дороги навколо Гостомеля (вже є попередні напрацювання). Дуже важливо, щоб автомобільні пасажирські перевезення були в інтересах усієї громади. Доцільно створити внутрішній маршрут руху пасажирського транспорту, який сполучав би усі населені пункти нашої громади. Тому придбання нових автобусів великої місткості, ефективний пасажирський автопарк громади – цілком здійсненні, реальні плани. Ставимо перед собою завдання суттєво поліпшити життя людей, створити для них комфортні умови. Має бути розвиток, а не занепад, турбота про кожного, а не голослівні обіцянки. Влада повинна бути чесною і відповідальною перед громадою. Доступність, відкритість, демократичність нового керівництва громади неодмінно стануть визначальними в роботі. Ці принципи є непорушними як для мене, так і для команди.
– А ви часом не боїтеся йти супроти місцевої системи, де, на жаль, діють зовсім інші, протилежні принципи?
– Ні, боротьба за правду і справедливість, за інтереси простих мешканців нашого краю упродовж багатьох років мене загартувала. Тому впевнено йду своїм шляхом. Звичайно, пліч-о-пліч з командою однодумців, які рішуче налаштовані змінити життя громади на краще. Переконаний, що сьогодні виборці можуть відрізнити правду від брехні, реальні плани від популістських.
– Ви стільки років «під вогнем» опонентів… А чи не було бажання залишити політику?
– Шлях здолає той, хто невтомно йде вперед. За великий проміжок часу (десь з 2010 року) в мене вже виробився певний імунітет до «наїздів» опонентів, до залякувань (спалили автомобіль, наприклад), погроз. Для боротьби з Марчуком вже направлено стільки «ресурсів»!
Що цікаво: мої опоненти можуть між собою сваритися, але все одно біля «корита» домовляються один з одним. Тільки ось, бачте, Марчук зі своїми принципами їм заважає. Але я іншим не буду!
Вірю, що благополуччя не обмине Гостомельську громаду, бачу її великі можливості для кожного мешканця. І я займався створенням цієї громади заради того, щоб люди тут не відчували себе обікраденими, щоб чималі ресурси нашого краю сповна працювали на достаток кожної родини, а не окремих «феодалів» чи їхніх посіпак. (Читайте матеріал “Гостомельську селищну раду окупували “тітушки”)“. На жаль, ці ресурси частково втрачено, але, упевнений, не назавжди. Ми зможемо надолужити, зробивши так, щоб громада швидко відчула переваги децентралізації, її великі можливості. Мій оптимізм ґрунтується ще й на тому, що починаючи з 2015 року, коли у складі робочої групи узявся за створення Гостомельської ОТГ, відчував всебічну і повну підтримку мешканців – і молодих земляків, і літніх людей. Усю нашу спільноту можна назвати націоналістами Гостомельської об’єднаної територіальної громади.
– А що, на вашу думку, людей найбільше ображає? Що зачіпає їх найперше?
– Несправедливість. Гостомельська об’єднана територіальна громада має жити краще, в новій системі координат. І це мало би статися ще 2016 року, якби до влади не прийшла нинішня група Юрія Прилипка. Це ж вона декларувала, що краще може бути лише з Ірпенем, з Бучею. Словом, абикуди, тільки щоб їм було краще, а не усій Гостомельській громаді. (Читайте матеріал “Навіть кошмаром не назвеш Гостомельську сесію. Це — значно гірше”)
– У разі перемоги на виборах на яких принципах базуватиметься ваша кадрова політика?
– Головними пріоритетами будуть фаховість того чи іншого кандидата на посаду, конкурсний відбір. Влаштуватися на роботу через так зване кумівство чи лояльність до мене буде абсолютно неможливо.
Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ
Таким є Юрій Марчук, корінний мешканець Гостомеля, кандидат на посаду голови Гостомельської об’єднаної територіальної громади. Не «парашутист», не заангажований жодним кланом. Як депутат селищної ради упродовж багатьох років він, хоч і був у цій раді в меншості, не боявся на повен голос висловлювати свої думки, принципово і гостро дискутувати з керівництвом селища, відстоювати позицію виборців, вимагаючи реальних дій – будівництва дитсадків, шкіл, нагальних ремонтних робіт, повного звіту про витрачені бюджетні кошти, виступав проти перекроювання Генерального плану в інтересах корупціонерів, різних мафіозних спритників… На жаль, провладна більшість у селищній раді підспівувала то одному мерові, то другому. Водночас чимало місцевих депутатів гуртувалися у своєрідні «клуби за інтересами», тому для них Марчук був чужим. Але добре, що громада бачить, хто є хто на цьому принциповому і безкомпромісному фронті боротьби за правду і справедливість, за краще майбутнє Гостомельської громади. І люди недаремно кажуть: хто за правду горою, той не боїться і бою.
