Новий міністр оборони Резніков здійснив 163 парашутних стрибки і мріє написати казку
Цікавий факт з біографії нового очільника оборонного відомства: Резніков у минулому – десантник, здійснив 163 стрибки з парашутом.
– Два роки служив строкову в парашутно-десантній частині. У мене 163 парашутних стрибки, військових. Останній раз стрибав давно – було невдале приземлення з великою травмою, і після того зрозумів, ще це – ніби знак з неба, і з небом зав’язую. Тоді почав займатися пірнанням і дайвінгом, – розповів Олексій Юрійович автору цих рядків під час бесіди, яка відбулася у 2015 році, коли Резніков працював секретарем Київради – заступником Київського міського голови. .
– Що змінили у цьому кабінеті, коли вас обрали на посаду секретаря Київради – заступника Київського міського голови (Віталія Кличка. -Л.Ф.)?
– Пофарбував стіни, запросив священиків, вони освятили… І перевіз сюди своє адвокатське крісло, в якому я з 2004 року. Воно по усіх офісах за мною «їздить». Аби ніхто не казав, що я сиджу в чийомусь кріслі, – сиджу в своєму кріслі. А коли завершиться термін цієї каденції і життя запропонує щось нове, візьму своє крісло і з ним поїду.
– Яку книжку сьогодні читаєте?
– Скажу чесно, одночасно читаю 4–5 книжок, бо намагаюся охопити багато різних сторінок життя. Наприклад, книгу японського професора з оздоровлення Кацудзо Ніші, який мав 90 літ і нещодавно пішов з життя. Він пропагує ідею, що людина сама себе має оздоровлювати. Скажімо, після пленарних засідань Київради я… обнімаю дерева в лісі – лікую свою енергетику. Тому що в залі – понад сто депутатів, навіть якщо вони добре до мене ставляться, все одно психологічний вампіризм присутній, вони між собою з’ясовують стосунки, а все це висмоктує енергію, і тому треба відновлюватися. Обов’язково читаю одну книжку англійською, аби вдосконалювати мовні навички. Нині це книга Боріса Джонсона, мера Лондона, – «Вінстон Черчилль». Читаю Веллера, а таож «Трансерфінг реальності» – книжку про те, що ми самі куємо своє життя і маємо для цього всі можливості. Водночас під рукою і щось легке. Захоплююся історичними, авантюрними, фантастичними романами. Навіть у ванній кімнаті лежать книжки. Залежно від того, у якій я кімнаті, за мною «ходять» і різні книжки. А ще читаю технічну літературу про зброю. Просто цікаво.
– Ким з українських митців захоплюєтеся?
– Після того, як почув у записі Богдана Ступки про людину, що має крила, – це найсильніше. Є такий проект «Вірші вночі» благодійного фонду «Таблеточки». Якось поїду ввечері туди. Вже підібрав, що прочитаю: «Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись. Коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова уже були чиїмись…». Ви ж зрозуміли, що я мав на увазі Ліну Костенко.
– У вас на столику – урядові телефони «сотка» та «десятка». З Банкової телефонують?
– На щастя – ні. Спочатку якісь генерали телефонували. Мовляв, я – генерал такий-то, подав заявку на 10 соток землі, пришвидшіть. Відповідав, що мені байдуже, хто телефонує, є загальна черга…
– Кажуть, у вас є якась чудернацька машина.
– Я захоплююся автоспортом. У мене є квадроцикл. І на базі «Кавасакі» є позашляховик зеленого кольору, що має свою «офіційну» назву – «Жабка». 2013 року спромігся виграти чемпіонат України, отримати звання майстра спорту України з автоспорту. Це захоплює, бо я можу поїхати і в Карпати, і на Полісся, і по горах, і по болотах – «обнулити файли». Виїжджаю на вихідні, щоб свої 60–70 кілометрів «накрутити» – поскакати по лісах, на трамплінах…
– Вам колись подобалося писати казки. А яку казку написали б про сьогоднішній день?
– Про ліс і його мешканців. Якусь таку казку, в якій спочатку панував би популізм і радикалізм, про що я казав, але переміг би здоровий глузд. Позитивними були б звірі, які у нас асоціюються з мудрістю, – це їжак і сова.
– Де хочете побувати, які країни світу побачити?
– Насамперед у Австралії і Новій Зеландії. Було б цікаво побачити Великий риф, з акулами «поручкатися». Ще хочу побачити Японію та Китай.
– Який поза роботою Олексій Резніков, хто йому готує вечерю?
– Сам себе годую – захоплююся кулінарними витворами. Колись прочитав у Андрія Макаревича, що кулінарія – це як сім нот. Є сім нот, а далі повна імпровізація. Мені подобається готувати м’ясо, рибу. У мене є декілька друзів, які фантастично готують, і я приходжу в гості, смакую, прошу рецепт і намагаюся відтворити його вдома. Не копіювати, а відтворити мелодію, тональність і зробити щось своє. Гостям подобається.
– А якби вас запросили бути ведучим програми «Смак із Резніковим»?
– Погодився б. Можу приготувати дуже смачну грибну юшку. Навіть на Фейсбуці викладав рецепт, назвав «Принцеса Карпат». Після цього мені написали друзі з-за кордону, що у своєму ресторані десь на Балі приготували цю грибну юшку, так її і назвали. Також на Фейсбуці є мій рецепт приготування дикого кабана в шоколаді. І це не жарт. У Мексиці до м’яса дають щось солодке. Просто я втілив жарт про сало в шоколаді, коли мені подарували ребра дикого кабана.
– Яку музику любите слухати?
– Класичний джаз. Кумир – Луї Армстронг. Люблю інструментальну музику. А взагалі я «всеїдний» щодо музики.
– Що нині вам дарують?
– Усі знають, що я не пускаю до кабінету з подарунками. Єдине, що приймаю, – книжки. Іноді приносять дуже класні книжки про Київ – два-три примірники, то я потім використовую цю можливість, аби подарувати їх іще комусь.
Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ
