Навчання Cold Response 2022 – холодна відповідь НАТО та погана спадщина Меркель. Погляд з Америки
Ситуація є критичною, але надія на зрив агресивних планів Путіна жива. На жаль, цей поганий хлопець з пітерського підворіття не випадковий прищ на дупі Росії, не причина її проблем і деградації, але симптом хронічної хвороби і це слід мати на увазі. Поки є Росія, путіни неминучі. Тож перейдемо до теми. Навчання Cold Response 2022.
Що не робить дурень, все він робить не так, проникливо зазначив Маршак. Ультиматуми і демонстрації Путіна (понти, як то кажуть в його Росії, навіть в МЗС), який закусив вудила і втратив береги, дають зворотний ефект, і НАТО не тільки не відступає, але підводить війська і концентрує озброєння все ближче до кордонів Росії.
І проводить свої маневри.
Зокрема, одразу дві авіаносні групи прийдуть незабаром на північ на навчання Cold Response на чолі з найновішим британським авіаносцем «Принц Уельський» та з «Гаррі Труменом», американським ветераном знаменитого класу «Німіц». А це вам не горщик вареникiв!
Чому я пишу про цю холодну відповідь Заходу на істерики та провокації Росії? Тому що Cold Response стане своєчасною (почнуться у березні та триватимуть до початку квітня) та ефективною операцією відволікання.
Такі капітальні маневри (найбільші заполярні навчання НАТО з 80-х років минулого століття – у них візьмуть участь близько 35 тисяч військовослужбовців з 28 країн: 14 тис. на суші, 13 тис. на морі та ще 8 тис. обслуговуватимуть літаки та забезпечуватимуть роботу штабів на базах) неминуче відвернуть увагу і сили не по розуму агресивної країни від України.
Власне, саме ненька і стала причиною участі авіаносної ударної групи на чолі з «Гаррі Труменом» у навчаннях. Спочатку вона мала пройти через Суецький канал до Перської затоки, але через російську військову загрозу щодо України затрималася у Східному Середземномор’ї, а тепер і зовсім змінила плани.
До складу угруповання входить норвезький фрегат «Фрітьоф Нансен», Норвегія керуватиме навчаннями, і її міністр оборони Рогер Еноксен заявив, що в лютому американська авіаносна група і норвезький фрегат вирушать до Північної Атлантики, щоб потім взяти участь у Cold Response 2022.
Дві авіаносні групи поблизу стратегічних російських вод це така сила, що її просто неможливо ігнорувати. Район навчань знаходиться приблизно за 600 кілометрів від Кольського півострова, де базуються атомні підводні човни Північного флоту. А бойовий радіус дії палубних винищувачів-бомбардувальників стелс F35C більше 1100 км…
Ну і тому ще пишу, що тема близька, бо наприкінці 70-х стояв я, ні багато, ні мало, не сіло, ні впало, а біля витоків системи «Спис» («Копье»), тобто системи РЕБЗ (радіоелектронної боротьби та захисту) авіаносного з’єднання!
Якщо ж конкретно, то система призначалася для знаменитого «Кузі», що задимив усю Європу, для ТАВКР (важкий авіанесучий крейсер, українською мовою абревіатура виглядає зовсім чудернацько), отже для «Адмірала Кузнєцова».
Цей єдиний російський авіаносець (на фото), який утопив чимало власних палубних літаків і одного разу мало не спровокував атаку ізраїльських льотчиків (їх пальці вже лежали на кнопках пуску ракет), сьогодні стоїть на капремонті на півночі, але не простоює без діла – то горить синім полум’ям, то топить плавдоки. Загалом, веде бойові дії проти бюджету та відмиває гроші, як заведено в Росії.
І настільки корисний у цій справі, що навряд чи вийде з ремонту, швидше згорить перед будівлею флоту, як згорів нещодавно в Петербурзі корвет «Проворний», якому більше підійшла б назва «Проворований».
Але якщо вже почали з прислів’я, то в тому ж стилі і продовжимо: бійся корову спереду, кобилу ззаду, а дурня з усіх боків. У тому числі з півночі.
Річ у тому, що флот Британії оголосив про направлення «Принца Уельського» в Арктику ще 11 січня, і навчання є відповіддю не лише на концентрацію російських військ на кордоні з Україною, а й на брязкання гіперзвуковими ракетами: 24 грудня Путін хвалився, що його моряки успішно провели залп ракет «Циркон» і ті готові до розгортання на Північному флоті як на надводних кораблях, так і на багатоцільових підводних човнах проєкту «Ясень».
З Баренцева моря «Циркони» можуть досягти цілей у Норвезькому морі приблизно за 10-15 хвилин, до того ж росіяни стверджують, що вони здатні маневрувати у польоті та можуть пробити систему захисту авіаносних груп.
Може й так, але ж хіба можна вірити росіянам? Чи хоч би довіряти? Взагалі-то ні йоту, бо тотальна брехливість стала однією з невід’ємних рис їхнього способу життя та менталітету, і якби був живий Карамзін, то він до своєї знаменитої лаконічної характеристики Росії – «крадуть» – додав би: «і брешуть».
Брешуть завжди, в усьому, обов’язково й неодмiнно, зокрема у сфері озброєнь, їх технічних показників – і навіть існування цих самих озброєнь. Навіть американському Трампу, рахунок брехливих висловлювань якого йшов на тисячі, далеко до Путіна, що неодноразово показував мультики замість реальної техніки!
На щастя, життя і бойова практика швидко розкривають військово-технічну брехню, і, наприклад, нищівний розгром вагнерівців американцями в Сирії наочно продемонстрував невисоку реальну боєздатність російських збройних формувань.
Ледве було не написав – бандформувань, і треба сказати, не надто помилився б…
Доблесна Британія, честь і хвала їй, цього разу не має наміру повторювати фатальних помилок Мюнхена-1938 і умиротворювати агресора, вона активно допомагає Україні постачанням зброї (згадайте хоча б нещодавні рейси в Бориспіль здоровенних військово-транспортних «Глобмайстрів» з безліччю відмінних англо-шведських протитанкових ракет NLAW), що підтримує неньку на фронті дипломатії, загрожує Росії санкціями, у тому числі і гаманцям Путіна, що пригрілися в Лондоні.
Крім того, протягом цього року згаданий «Принц Уельський» відповідатиме за керівництво Морськими силами підвищеної готовності НАТО, потужною оперативною групою, створеною спеціально для реагування на великі світові події.
Так, це вам не Німеччина, яка грає двозначну роль у союзі країн заходу перед російською загрозою і фактично стала троянським конем Путіна в Європі. Вона не лише забороняє постачання своєї зброї Україні – навіть ту, що давно перебуває у власності інших країн, навіть вироблену ще в НДР (!), а й ставить палиці в колеса союзникам по НАТО, і перші рейси в Україну британські «Глобмайстри» здійснювали в обліт її повітряного простору, через Данію та Швецію.
Причому – мабуть, давно час сказати це прямо – Москва купила не тільки Шредера (колишній канцлер Німеччини і голова ради директорів компанії “Роснефть” Ґергард Шредер. – Ред.) принаймні на ньому німецьке підігравання Росії не припинилося, і якщо взяти спадщину, залишену Меркель, то Україні особливо нема за що дякувати фрау канцлерин, яка надмірно засиділася на цьому посту.
Справді, це при ній був побудований «Північний потік 2», це завдяки їй, схоже, Путін пішов у серпні на газовий шантаж Європи, це її дріб’язково-меркантильна, суто миттєва, безпринципна, за великим рахунком, позиція завадила Байдену ще в Женеві поставити Путіна у найжорсткіші рамки.
Він, відновлюючи порушені Трампом, цим криголамом Путіна, європейські зв’язки, був змушений озиратися на Німеччину, враховувати її інтереси.
Чого ж добилася фрау канцлерин, дотримуючись не таких вже значних вигод німецького бізнесу, точніше, певних його груп, пов’язаних з вуглеводнями? (Не підозрюватимемо її в найгіршому за аналогією зі Шредером).
А домоглася вона космічних цін на газ, подвоєння таких на нафту, порожніх газосховищ, неповаги союзників та зневаги росіян. Крім головного – напруженої, та що там, найнебезпечнішої, буквально передвоєнної ситуації в центрі Європи, що загрожує потрясіннями західної демократії та основ всього світопорядку.
Згадайте, і газовий шантаж та концентрація російських військ розпочалися у серпні минулого року, після візиту Меркель до Москви. Погану спадщину залишила світові й Україні ця колишня гедеєрівська комсомолка.
Що ж, сподіватимемося на протверезуючий ефект єдиного фронту, яким виступив Захід проти путінських загроз. Навіть до Путіна, хоча дурня вчити – що мертвого лікувати, все ж таки має дійти, що ціна амбіцій цього разу може виявитися занадто великою, як для його країни, так i для нього особисто.
Повинен, щоправда, зауважити у зв’язку з цим, що якщо невтомна і дуже ефективна діяльність Державного секретаря США Ентоні Блінкена вселяє велику повагу – саме він, по суті, є головним натхненником, організатором та координатором протистояння Росії, то президент Байден, на жаль, не завжди знаходить вірні слова та розставляє точні акценти у цій гострій ситуації.
У всякому разі, його нещодавня наполегливість у попередженні про неминучий швидкий російський напад була дещо надмірною. З практичного погляду позиція президента України більш виправдана…
Юрій КІРПІЧОВ,
публіцист, письменник, США
