Резиденції як п`явки. Продати!
Ледве не молимося на Міжнародний валютний фонд: дайте мільярд! Вже традиційно завмерли в очікуванні подачки. І навіть не подумаємо: а може, ми отой мільярд доларів знайдемо у себе? А спробуймо пильно оглянути засіки, полиці, кутки. Упевнений: неодмінно щось знайдемо…
Я би почав такі пошуки з ДУСі, себто Державного управління справами. У цій структурі залишив би лише підприємства, які забезпечують діяльність Президента, Прем’єра, Голови Верховної Ради України. Усім іншим показав би на двері – йдіть дорогою приватизації. Справедливої, чесної. Щоб виручені кошти направити до бюджету.
Наведемо різкість на деякі підприємства, установи та організації ДУСі. Їх понад 60. Загальна сума видатків на 2016 рік становила 1 422 880,0 тис. гривень, з них використано 1 394 179,6 тисячі.
Тобто усі вони за рік “з’їдають” величезні кошти. Це ж тяжка ноша для країни. Кілька років тому в уряді вишумовувала пропозиція продати державні дачі та резиденції, будинки відпочинку та оздоровчі заклади, якими опікуються ДУСя, а також міністерства та відомства. Була й конкретика: у 2014 році Фонду держмайна було доручено провести інвентаризацію цього “пирога” і внести пропозиції щодо подальшого використання для суспільних потреб або реалізації. Однак ідею “заговорили”, атакувавши аргументами про недоцільність та відсутність інвестиційної привабливості.
Ось так урядова постанова №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» стала мильною булькою.
Що варто продати? Наприклад, санаторій імені Миколи Семашка, розташований у Кисловодську (Російська Федерація). Цей оздоровчий заклад є нашою державною власністю, перебуває під крилом ДУСі. Оскільки Росія веде проти України війну, то ефективно використовувати нашу нерухомість у цій країні неможливо, тим більше, що менеджмент санаторію — російський.
На офіційному веб-порталі ДУСі про цей об’єкт говориться так, ніби у російсько-українських відносинах — тиша й суцільна благодать. Ніби й не луплять російські “Гради” на Донбасі.
“…Відновленню здоров’я на Кисловодському курорті, і перш за все нервової системи, сприяють метеорологічні, географічні, ландшафтні умови. Характерними для Кисловодська є мальовнича природа, особлива чистота атмосферного повітря, велика кількість сонячних днів – біля 300 на рік”.
Їдемо?
На російській інтернет-сторінці санаторію припрошують: “Мы всегда готовы не только встретить, но и проводить вас! Вы будете приятно удивлены уровнем сервиса”.
О, про рівень “сервісу” путінських катів добре відомо багатьом захисникам України, сотням наших співвітчизників, які страждають у підвалах кремлівських терористів.
Трапляються ж дива, чи не правда?!
На продаж також треба виставити комплекс відпочинку «Пуща-Водиця». Його “свідоцтво про народження” датоване ще 1936 роком, коли починали “приростати” привілеями та пільгами пани із верхніх щаблів державної машини.
Ось як чиновники аргументують доцільність існування такої “хатинки”.
“Основною метою діяльності є створення належних умов для прийому, перебування та відпочинку вищих посадових осіб держави, а також інших категорій осіб, обслуговування яких здійснюється Державним управлінням справами”.
Президент, Прем’єр, Голова Верховної Ради України тут не відпочивають. Хто ж тоді, ці “вищі посадові особи держави”, “інші категорії осіб”? Колишні вожді та вождики, екс-керівники міністерств та відомств, різні заслужені та орденоносні пані та пани, в тому числі з депутатськими мандатами.
Вони — особливі? Вони повинні жити по-іншому, не так як увесь народ? Влада ніяк не ризикне один раз і назавжди ліквідувати усі ці та інші подібні привілеї.
Навіщо державі ця нерухомість? Та ж за неї на аукціоні можна узяти справні гроші.
Площа земельних ділянок комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» – 158,57 гектара. Думаю, буде чимало охочих придбати цю землю.
Скажімо, територія держдачі №17 («Пуща-Водиця») — майже 10 гектарів лісових угідь. Колись тут мешкав лідер комуністичної України Володимир Щербицький, потім — голова Ради Міністрів УРСР Олександр Ляшко. За новітньої доби на цій дачі певний час проживав Леонід Кучма (ще коли був прем’єром). Якийсь час господарем 17-ої був нафтогазовий магнат Ігор Бакай.
Чому оця “хатинка” й далі “висмоктує” фінанси з державного бюджету? Хіба добрий господар допустить подібне марнотратство?
Поруч із 17-ою ще одна цікава фазенда. Знаменита тим, що тут проживав Павло Лазаренко. Землі тут багатенько. Але ні нерухомість, ні гектари не продаються. Бо володіння, як подейкують, закріплені за родиною одного з колишніх міністрів. Бо заслужив?
Подивимося, що ще можна продати. Державну резиденцію «Залісся», яку колись створили на базі лісомисливського господарства. Ось що відомо про головне завдання резиденції. Забезпечення належних умов для прийому і перебування вищих посадових осіб держави, глав іноземних держав та офіційних делегацій іноземних держав, міжнародних організацій…
У Заліссі —центральна садиба, готельний комплекс, стайня, гостьовий будинок. Дві дачі, побудовані ще за часів Хрущова та Брежнєва. Саме тут відпочивають президенти інших держав? Не виключено. Але ж резиденція — це майже 40 тисяч гектарів, чимало ставків. Тут – своєрідний зоопарк: олень, лось, козуля, дикий кабан, лань, зубр, лисиця, заєць, ондатра, бобер, куріпка…
Колись тут полювали компартійні тузи, різні скоробагатьки.
Чому б не виставити “Залісся” на відкриті торги? Не хочуть, вчепилися у цей куточок намертво. Ще за часів президентства Ющенка чиновники ДУСі говорили, що “Залісся” з представницькою метою практично не використовується, проте на утримання резиденції з Держбюджету щорічно витрачаються чималі кошти. Подібні об’єкти за своїм призначенням використовуються лише епізодично. Хіба ж не п`явки?
ДУСя подавала сигнали, що готова розглянути пропозиції щодо створення на території “Залісся” національного заповідника. Але обмежилися тільки балачками.
Щоб почати продавати усю цю нерухомість, потрібна політична воля. Коли ж наші керманичі усвідомлять, що гроші — під ногами, тому не варто випрошувати їх за кордоном?
