Скільки платять американці за морські круїзи

Мільйонерів у США близько чотирьох мiльйонiв, та не вони головні морські туристи, а широкі верстви населення.

Iнодi людину тягне в море, тому у Нью-Йорку три пасажирських термінали. Мангеттенський на п’ять кораблів та в Брукліні й Байонi на одне судно кожний.

Щотижня в море вирушають 6–8 великих кораблів. Це понад 600 тисяч пасажирів на рік – значний соціальний феномен!

Пірс 88 на Гудзоні, велика зала, за вікнами підноситься аж до неба борт корабля, а всередині в’ються черги до паспортного контролю, немов ви перетинаєте кордон.

Так воно і є, будь-який корабель – це суверенна територія зі своїми законами, і відвідуючи заморські порти, він вступає в певні міжнародні відносини.

Йдемо на Багами. Наш Norwegian Gem досить новий і великий: 94 тисячі тонн, 15 палуб, більше трьох з половиною тисяч пасажирів і членів команди, безліч кают, кафе, ресторанів, барів, клубів, ліфтів, басейнів, бібліотек, художніх галерей та інших необхідних елементів інфраструктури, що забезпечують багатоденне комфортне плавання. А також театр на тисячу місць.

І все ж «норвег» не вражає.

Он поруч стоїть величезний Explorer of the Seas (138 тис. тонн), а у Бруклiнi постiйно швартується чорна королева Queen Mary 2 145 тисяч тонн.

Круїзи – це великий бiзнес, i зараз попереду 3 американських холдинги. Це Carnival Corporation (103 лайнери, 9 круїзних брендів і 44,3% ринку): Carnival Cruise Line (25 лайнерів), Princess Cruises (17), горезвiсна Costa Cruises (17), Holland America Line (15), AIDA Cruises (12), P&O Cruises (Британiя, 8 кораблiв), P&O Cruises (Австралiя, 5), Cunard Line (3) та Seabourn Cruise Line (4).

На другому мiсцi Royal Caribbean Cruises (50 лайнерiв шести брендiв, 24,5% ринку): Royal Caribbean International (25), Celebrity Cruises (12) i так далi. А третiм йде NCL Holdings – 9,1%, 3 бренди i 25 лайнерiв, в тому числi й наш розмальований красень (така зараз лайнерна мода).

Але час на борт! Здавши багаж, отримуємо магнітні картки-ключі і реєструємося з їхньою допомогою. З цієї хвилини ми – громадяни держави, якій дуже личить образ, обраний Гоббсом як символ держави взагалi: Левіафан. Це ім’я біблійного чудовиська, яке символізує непереборну силу природи, перед якою людина безсила. Саме цю рису, характерну для будь-якої держави, очевидно, і хотів підкреслити Гоббс, вибираючи назву для своєї праці «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і цивільної», написаної в 1651 році.

Що ж, він виявився провидцем: книгу внесли в католицький “Індекс заборонених книг”, а потiм й Оксфордський університет склав свій індекс зловмисних творів, спрямованих проти “священних осіб монархів, їх урядів і держав та підриваючих підвалини всякого людського суспільства” i підлягаючих спаленню.

Перший російський переклад «Левіафана» конфіскувала царська цензура, а в радянському виданні 1964 року були опущені фрагменти, присвячені тлумаченню Біблії…

Однак століття пролетіли недарма, праця Гоббса стала класичною, а його теорія суспільного договору багато в чому втілена в західних демократіях.

У нашому ж спеціальному круїзному випадку все і поготів йде чудово, бо Norwegian Gem, цей комфортабельний Левіафан, і його побратими створені не лише згідно з теорією Гоббса, але й відповідно до гуманних принципів Христа: не людина для держави, а держава для людини!

Так, держави, в яких будують такі лайнери і відправляють мільйони громадян в сині моря, безумовно, соціальні. А той факт, що круїзний бізнес приносить гарний прибуток, зайвий раз свідчить про життєздатність цієї моделі суспільства.

Згадайте, до речі, як було з лайнерами в СРСР: їх або отримували по репараціях, або будували за кордоном. Було їх небагато, плавали вони переважно в територіальних водах, а якщо і ходили в далекі рейси, то обслуговували головним чином іноземців. Рідні ж громадяни прагнули втекти з їхніх бортів у першому ж заморському порту і часом стрибали у воду мало не посеред океану!

Що ж являє собою ця держава в соціальному плані? Пам’ятаєте плутані міркування лівих теоретиків про базис і надбудову, якими морочили нам голову в університетах, читаючи квазінауки «істмат» і «діамат»? Мовляв, базис, спосіб виробництва матеріальних благ, який у купі з класовою структурою становить економічну основу суспільства, чи то визначає буття суспільства, чи то сам є цим буттям. Ну а спосіб виробництва – це бла-бла-бла та інша маячня, вiд якої мухи дохнуть. Тьху!

Надбудовою ж є сукупність політичних, правових і релігійних інститутів суспільства, а також моральних, естетичних і філософських поглядів у ньому, якi слугують, ясна річ, пануючому класу для контролю експлуатованих за допомогою ідеології. Вона, надбудова, це як би свідомість суспільства, але при цьому вторинна, залежна від базису (буття визначає свідомість!), однак має певну самостійність і може в своєму розвитку як відповідати базису, так і випереджати його або відставати від нього, таким чином стимулюючи або гальмуючи розвиток суспільства.

Зрозуміло, видавати подібну низку трюїзмiв і помилок за науку можливо лише в тоталітарній державі, та бажаючих ще не перевелося. На щастя, суспільству вони не дуже потрiбні, і має рацію Гоббс: «Як щодо інших речей, так і по відношенню до людей визначає ціну не продавець, а покупець. Нехай люди (як це більшість і робить) цінують самих себе як завгодно високо, їхня справжня ціна не вища за ту, в яку їх оцінюють інші».

Як бачите, і в соціології здорову основу створюють ринкові відносини! Між іншим, базис в нашому Левiафанi займає мало місця. З п’ятнадцяти палуб дванадцять – житлові та ресторанно-променадно-розважальні. Лише нижні три зайняті фризерами, складами, танками з водою (в день витрачається близько тисячі тонн) і паливом, пральнями, ємностями для сміття і відходів, двигунами та іншими приміщеннями та приладдям. Із загальної висоти лайнера в 59,6 м на все це господарство припадає метрів з 14. Решта надбудова, якщо користуватися не морською, а Марксовою термінологією. І хто тут від кого залежить, що чому служить?

Але якщо в сучасному суспільстві важко провести поділ на класи, то на кораблі місце у звичайній каюті обійдеться вам від $500–600 за тижневий круїз, апартаменти ж на верхніх палубах вдвічі-втричі дорожчі. Але загалом соціальне розшарування менше, ніж у країнах Європи, не кажучи вже про Україну.

Круїзери – це нащадки лайнерів, яких авіація залишила без роботи і відправила у вільне плавання. Але красива назва збереглася, i виявилося, що даремно сумують шанувальники корабля як засобу цілеспрямованого перевезення пасажирів, бо біда ця аж ніяк не привела до загибелі великих пасажирських суден. Не раптом, але досить швидко, вже до кінця 50-х повоєнне процвітання призвело до появи більш-менш заможного середнього класу в Європі (в США він уже був), який відчув потребу в морському відпочинку й мiг дозволити собі його. Виявилося, що блакитну морську ниву прибутковіше орати вільним круїзним птахам, ніж підневільним лайнерам, якi жорстко прикутi до маршрутiв. І тепер безліч круїзерів борознять найпривабливіші води світу на радість шанувальникам прекрасного і власникам найдорожчого, що є в наш час вільного часу. Недарма більшість пасажирів – це пенсіонери.

Далi. Будь-який корабель, крім військових, робить гроші, і лайнери приносять прибуток, тоді як лінкори зазвичай вводять у витрати. Хто ж цей прибуток забезпечує? Не мільярдери з мільйонерами.

У тих є яхти розмірами з важкий крейсер. Так, якось я бачив на Гудзоні «Екліпс» Абрамовича 12 тисяч тонн яхтонька! Хоча і серед мільйонерів багато любителів демократичного відпочинку. Так, на Norwegian Gem ми познайомилися з леді, яка вже півроку пливла на цьому кораблі, а iнша літня дама йшла на ньому вже в 21-й рейс!

А найбiльш завзятих маріманiв компанія HAL везе навколо земної кулi. «Амстердам» у січні регулярно йде в рейс із Лодердейла: 113 днів, 35 портів, ціни з урахуванням знижок від $14 000 (внутрішня каюта без вікон) до $41 600 (апартаменти). Прекрасний подарунок тещі! Але я й сам не проти, i таких багато ця подорож повторюється щорічно, а місткість корабля – 1380 осіб.

Мільйонерів у США близько 4 мiльйонiв, та не вони головні морські туристи, а широкі верстви населення.

Звичайно, бебісітеру щорічний круїз не по кишені, але вчитель школи легко може це собі дозволити, як і кваліфікований робітник, не кажучи вже про медсестер, лікарів тощо, тобто про більшу частину народу.

Так, соціалізму в США немає, але якщо це не соціальна держава, то що тоді?

Ось вона, модель ідеального суспільства! Ним керує капітан-автократор, найчастiше розумно і в інтересах мас, що на кораблі. У сфері матеріального виробництва зайняті хіба що на кухні, інші зайняті сервісом. Трудящих не більше третини від чисельності населення, але iншi дві третини ніяк не назвеш експлуататорами, скоріше, благодійниками, які забезпечують зайнятість (робочим верфей теж), а власникам суден (наш красень обійшовся в $700 млн) – прибуток, який вони вкладають у розвиток бізнесу.

Рівень життя високий. Збройні сили не потрібні. Безробіття, поліції та в’язниць немає. Навколишнє середовище прекрасне, клімат чудовий, мікроклімат не гірше. Так, трудящі – суцільно іммігранти.

На «голландцях» – це філіппінці, на «норвежцях» – індонезійці і нікарагуанці, але хіба в США мало мексиканців, а в Росії узбеків і таджиків? Зате заробляють вони пристойно, не так, як російські раби-гастарбайтери.

Звичайно, світ недосконалий, і в ньому трапляється всяке, навіть з Левіафанами. То безглуздий капітан посадить лайнер на скелi, але таке і з країнами трапляється. То посеред океану відмовлять двигуни, зупиняться ліфти, потечуть холодильники, перестане працювати не тільки кондиціонер, але й каналізація.

Пам’ятаю, тягли такий корабель-привид (навіть без ходових вогнів, лише ручні ліхтарики миготіли на містку) повз Канкуна на північ, до Техасу веселий круїз Карибами обернувся трьома добами тропічного антисанітарного кошмару!

Але таке, на щастя, буває не часто, тому соціологічні спостереження найкраще робити саме на палубі корабля, в південних морях, у шезлонзi і з коктейлем в руках. Погляд на світ дуже залежить від точки зору. Недарма саме Гоббс сформулював головний моральний закон демократії: чиніть людям так, як хотіли б, щоб вони чинили з вами. Інакше кажучи: живи і давай жити іншим.

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)

Малюнок Олега СМАЛЯ

Like