В «Кафе «Республіка» показали філію Верховної Ради
У Києві знову нагадало про себе «Кафе «Республіка». Яскраво, самобутньо і вельми професійно.
«Кафе «Республіка» – це політична драма за твором молодого письменника і драматурга Богдана Гнатюка. Раніше ця п’єса вже йшла у деяких театрах, але цього разу за режисуру та сценографію узявся її автор. 10 та 11 травня на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» на суд публіки було винесено прем’єру «Кафе «Республіка». Художній керівник театру, народний артист України Олексій Кужельний.
Яку «страву» подали тут відвідувачам? Свіжу та гостру. Себто про вулканічне сьогодення, нагадавши таким чином про закулісну кухню вітчизняного парламенту. Автор не побоявся «проникнути» на цю кухню, підмітивши особливості політичного життя та поведінки народних обранців. Він побачив типову картину, яку щодня спостерігаємо під час скандальних телешоу за участі депутатів, засідань парламентських комітетів, бійцівських з’ясовувань стосунків у кулуарах Ради.
Ця тема, що називається, в десятку. Бо дуже зачіпає людей в усіх усюдах, які давно називають Раду… «зрадою». Ми неодноразово ставали свідками, як слуги народу загравали з виборцями, обманюючи їх, обіцяючи золоті гори… А ще дивуємося з їхніх декларацій: звідки у тих панів з депутатськими значками десятки мільйонів доларів під подушкою, на банківських рахунках? Це ж вони, діячі парламенту, час од часу звинувачують один одного в політичній зраді (за великі гроші!), називаючи опонентів перекинчиками, перебіжчиками, тавруючи їх останніми словами, виключаючи з лав тієї чи іншої партії.
Тому не можна не аплодувати драматургові, режисерові Богдану Гнатюку, який виніс типову ситуацію з партійно-політичного життя на мистецький щабель. Поставив виставу «по гарячих слідах», що, мабуть, непросто, адже матеріал, як прийнято вважати, має певний час «відлежатися» на творчій полиці.
Успіх? Безумовно!
Головний герой – Харитон Дальній (актор Назар Борушок), молодий політик з опозиційної партії «Оборона ідеалів». Він постає перед електоратом, як запальний оратор, полум’яний трибун, що захоплює яскравими гаслами про рівність, соціальну справедливість; у нього є купа амбітних планів, як змінити країну, швидко реформувавши її. Актору Назару Борушку вдалося майстерно показати динамічний характер героя, передавши його емоційний стан.
Партійні однодумці навіть не замислюються, що Харитон може їх зрадити, перейшовши за великі гроші до іншої парламентської фракції. Харитон закохується у дівчину Беллу (грає Ірина Сопіт), яка має супермету в житті – стати поп-зіркою номер один. Молодята зустрічаються в загадковому і дивному «Кафе «Республіка», де подають каву на будь-які смаки, ще й неодмінно пропонуючи вишуканий чизкейк.
О, треба бачити і чути, як офіціант Леопольд (грає заслужений артист України Олексій Паламаренко) защораз промовляє це слово – чизкейк, що звучить рефреном майже до усіх «кавових» пропозицій. Неочікувано в сюжетній лінії з офіціантом зринає зовсім «некавове» прохання Леопольда, з яким він звертається до голови політпартії «Оборона ідеалів» – записати його до партійного списку на виборах.
Голову партії грає народний артист України Анатолій Гнатюк. Грає у виставі свого сина.
«Він режисер. Я – актор», – написав Анатолій Васильович на сторінці у Фейсбуку. І передав синове побажання:
«Тату, боронь Боже, лукавити з людьми, тримати їх за тих, кому можна згодувати трюки, фантики-бантики й порожнечу. То все мертве, а театр – це щось живе. Завжди живе. Я хочу розказати їм історію і вона має бути цікавою».
Богданові Гнатюку вдалося спіймати цю хвилю цікавості. Є інтрига, таємничість і навіть штрихи спецоперації проти Харитона Дальнього (жінка в чорному – акторка Лідія Семесюк – невідступно ходить тінню за ним, пропонуючи угоду: гроші в обмін на зраду). Харитон мучиться, страждає – втопитися у болоті зради, що типово для політиків, чи бути самим собою, виправдавши довіру лідера партії, якого називають «батьком».
Харитону потрібні великі гроші – таку умову для одруження поставила кохана дівчина Белла. А дуже солідні кошти запропонували лише політичні конкуренти. Але чи справді Белла кохає Харитона? Знову загадка… Інтрига з непередбачуваним фіналом. І знову – жінка в чорному, тінь. Її одкровення про те, що Харитона вже намагалися заманити у пастку підставні дівчата. Хтось диригує, плете павутину зради. Белла також із цієї обойми підставних?
Про цю павутину спочатку не здогадується аксакал від політики, старий дисидент, голова парламентської фракції (Анатолій Гнатюк). Гнатюк-старший яскраво, з притаманним йому акторським куражем показав на сцені образ цього зубра від політики: бачимо і людину, що смакує «вершками» безбідного парламентського життя, і розлюченого керівника партії, який ладен розтерзати відступника Харитона, оскільки партія розпадається, і досвідченого бунтівника, який підтримує рішучі дії з блокування парламентської зали. Гнатюк грає витончено, у нього усе дуже вдало: і жести, і міміка, це упізнаваний почерк великого театрального майстра.
У керівника партії «Оборона ідеалів» є помічник (цю роль чудово зіграв знаний актор Сергій Калантай), який повсякчас намагається наставити Харитона на путь істинний, просить викинути з голови своє кохання. Своєю експресивністю, манерою поведінки і навіть копіюванням стилю лідера партії, готовністю до радикальних дій (чого вартий лише епізод з двома «гранатами») помічник підтримує динамічність вистави і ту цікавість глядачів, про яку напередодні спектаклю говорив Гнатюк-молодший.
А інтерес публіки зберігається до самого фіналу. Автор і режисер не обирає простого й повсякденного варіанту: побачив гроші – махнув рукою на партійні ідеали. Ні, він показує своєрідну філософію переродження політика, залишаючи глядачеві самому домислити, чи є шанс у Харитона Дальнього знову стати правдивим політиком після каяття, і чи можлива взагалі щира покута.
Багатьом українським політикам потрібно покаятися перед народом за те, що жадоба і ґешефти засліпили їм очі, за брехню і лукавство, за політичне шулерство і зраду…
На музичній ноті у виконанні Ірини Сопіт закінчується вистава, і лунає відома пісня «Де дитинство моє». Може, як чергове нагадування політикам про «батьківську споконвічну Вкраїнську землю», де «безмежна краса, щедрий дім і земля…». І що не все на цій землі вирішують гроші.
Леонід ФРОСЕВИЧ
Світлана ФРОСЕВИЧ
Фото на головній: актори вистави «Кафе «Республіка». Фото зі сторінки у Фейсбуку Анатолія Гнатюка
На цю тему читайте також
