Розпочато підготовку до ювілейної виставки “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”
Виставковий комітет бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” починає підготовку до ювілейної десятої виставки, що має відбутися в січні-лютому 2022 року і буде присвячена 300-річчю Григорія Сковороди.
Цією приємною новиною поділився з усіма у Фейсбуку відомий митець, член Національної спілки художників України Олександр Мельник. Саме завдяки його подвижництву, великій організаторській роботі бієнале упродовж років постає перед чисельними відвідувачами. Як говорив з цього приводу голова Київської організації Національної спілки художників України Віктор Коновал, треба мати фантастичну силу, щоб йти цією дорогою, тягнути цей нелегкий віз – такі потужні виставки. А вони збирають під свої крила найкращих художників.
Багато українців обізнані з творчістю Олександра Мельника – він працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис…), станкового живопису, графіки. Духовність, християнська віра – це ті чинники, до яких постійно повертається майстер у творчості. А ключова тематика – історична, антивоєнна, утім усе це тісно переплітається між собою у його мистецьких пошуках, зображенні фактів та подій крізь призму століть, з точки зору історичної правди.
Художник твердо і непохитно стоїть на стежині об’єктивного змалювання дійсності, справжньої ролі тих чи інших персонажів з минувшини. Його мистецтво – це винятково правдиве висвітлення в художніх образах історії України, що віками перекручувалася колонізаторами, різними чужинецькими зайдами, окупантами. Митцеві болить, що раніше усі ці україноненависники в історичних працях, художній літературі, зображували себе «героями», «визволителями» всіх пригноблених, а українців – «зрадниками» свого ж народу, «малоросами». Тому завдання справжнього художника – винятково правдиве зображення дійсності.
Олександр Іванович каже: “Бієнале задумувалася для відродження історичного жанру в українському мистецтві, для правдивого висвітлення в художніх образах історії України, що віками перекручувалася колонізаторами. Вони і в історичних працях, і в художній літературі, і в образотворчому мистецтві зображували себе героями, визволителями всіх пригноблених, а українців – зрадниками свого ж народу”.
Бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” відкриває нові імена в нашому мистецтві, служить вихованню історичної самосвідомості молодих митців, а через їхню творчість і глядачів.
Прикро, що увага держави до таких значущих мистецьких подій є мінімальною, якщо не сказати – нульовою. Ще за каденції президента Ющенка з високих урядових кабінетів пролунали слова підтримки створення Музею історичної картини. Однак це залишилося на рівні обіцянки. Ні організаційно, ні фінансово державні інституції не докладають жодних зусиль до проведення бієнале, які викликають великий інтерес у суспільстві. Зазвичай, митці “витягують” такі колосальні виставки ( в тому числі видання каталогів) “на собі”, за сприяння вельми обемеженого кола меценатів.
Щодо ювілейної виставки-2020, то за словами пана Олександра вже дехто з митців написав твори, присвячені видатному мислителеві.
На жаль, може статися так, що ця бієнале увійде в історію як… остання. Так думку висловив Олександр Мельник. І додає, що “залишилось дуже багато гідно не відтворених значущих тем, не показано багатьох видатних постатей нашої історії. Це такі теми, як Перше хрещення Русі, Аскольд і Дір, їх убивство Олегом.
Князь Ігор.
Хрещення Ольги в Константинополі.
Походи і смерть Святослава.
Хрещення Волдимира у Херсонесі, хрещення ним киян.
Десятинна церква, школа в ній.
Ярослав Мудрий, Софія київська, бібліотека Ярослава.
Володимир Мономах, з’їзд князів.
Слово о полку Ігоревім.
Взяття Києва Батиєм.
Данило Галицький.
Костянтин Острозький.
Повстання на чолі з Северином Наливайком.
Петро Сагайдачний.
Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.
Руїна.
Іван Гонта, Максим Залізняк. Коліївщина.
Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.
Дмитро Бортнянський, Артемій Ведель, Максим Березовський.
Руська трійця.
Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка.
Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька (Театр корифеїв).
Вікентій Хвойка, Дмитро Донцов, Іван Піддубний, Микола Лисенко, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Соломія Крушельницька, Богдан Ігор Антонич, Павло Чубинський, Михайло Вербицький, Дмитро Яворницький, Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, отаман Зелений, брати Чучупаки, Василь Липківський, Андрей Шептицький, Володимир Вернадський, Розстріляне відроження, Олександр Довженко, Євген Коновалець, Роман Шухевич, Степан Бандера, Ніл Хасевич, Августин Волошин (Карпатська Україна). Друга світова війна.
Петро Григоренко, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, брати Михайло та Богдан Горині, Іван Світличний, Валерій Марченко, Іван Дзюба, Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Володимир Івасюк, Марія Приймаченко, Катерина Білокур, Борис Возницький, Михайло Сікорський, Іван Гончар, Павло Попович, Леонід Каденюк…
Російсько-Українська війна 2014-2020… років”.
Олександр Мельник зазначає: “Буду дуже вдячний всім хто візьметься за ще не висвітлені теми, за втілення на своїх полотнах образів людей, що творили й творять нашу історію”.
На фото: фрагмент твору Катерини Ткаченко. “Житіє Сковороди”. 2007. Полотно, олія. 150х480. З каталогу бієнале 2008-го року.
