Франківці зіграли «Кайдашеву сім’ю» у 200-й раз
На сцені театру імені Івана Франка показали ювілейну виставу «Кайдашева сім’я» за твором Нечуя-Левицького, уперше опублікованим у Києві 130 років тому.
200-й раз київська публіка аплодувала улюбленим акторам, у залі – повний аншлаг, яблуку ніде впасти. Ніби вперше на франківській сцені глядачі побачили колоритну Наталю Сумську в ролі Кайдашихи і почули смішні до реготу репліки баби Палажки та баби Параски, відомі ще зі шкільної програми. А переглядаючи виставу, кожен глядач, вочевидь, пізнавав своє сімейство у сценах гарячих «розбірок», які трапляються у кожній великій родині. І справді безсмертний твір…
«У режисурі Петра Ільченка і сценографії Андрія Александровича-Дочевського “Кайдашева сім’я” – це, передусім, театр, видовище. Ходять туди-сюди на передньому плані музики, дівчата й хлопці викочуються на гульбище, розігрують свою комедію баба Палажка і баба Параска…
Рішення, на мій погляд, є точним, бо ж село – це і є передусім театр, народний, звичайно. Тут у кожного своя роль і своя комедь», – поділився своїми враженнями від ювілейної вистави відомий мистецтвознавець, кінокритик і драматург Сергій Тримбач.
Говорячи про талановиту гру відомої акторки Наталії Сумської у ролі Кайдашихи, він зауважив: «Вона грає її ексцентрично. Бо ж усе посунулося зі своїх місць, і скільки не розказуй, скільки не пишайся колишньою наближеністю до панів, яким догоджала-прислужувала, а це вже тільки смішить: не ті тепер Семигори, і річка не та – в ній і жабі потонути важко. І невістки, ба навіть сини, не будуть тебе слухати…
От про це вистава: світ посунув з котушок, ні тобі панів, ні патріархальних звичаїв – діти не слухають і не прислухаються навіть. Тож і доводиться ту комедь ламати – через душу свою, центр якої посунув кудись до біса, не намацати його ніяк».
Сергій Тримбач, який також є дослідником літератури і мистецтва, привернув увагу ще й до такого факту: твір Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» був вперше опублікований у Львові 1879 року, а на теренах Російської імперії, у Києві, він вийшов лише 1887-го у рецензованому варіанті, тобто рівно 130 років тому.
Підготувала Марина ХОВРАХ
