Блокування російських соціальних мереж – крок цілком логічний, однак невже російські соцмережі є головним ворогом? Нині, на четвертий вже рік війни, у нас в Україні діє ціла купа російських компаній, які належать близькому оточенню Путіна, діє мережа російських банків, і найголовніше – діє ворожа за духом, за світоглядом Російська православна церква, яка щодня, щохвилини вливає отруту брехні у вуха українців. 17 травня набув чинності указ Президента Петра Порошенка про введення санкцій відносно низки російських інформаційних продуктів, зокрема соцмереж «ВКонтакте» і «Одноклассники», ІТ-компаній, «Яндекса» і бухгалтерської програми 1С. Крім того, суттєво…
Читати даліАвтор: Роман Федько
Світогляд українських “совків” у Польщі: “Війна. Побєда. Водка”
У Польщі 9 травня було тихо, ніхто не ходив польськими вулицями з колорадськими стрічками, однак деякі земляки все-таки намагалися привітати мене з Пабєдой. “Перемогою кого над ким, ГУЛАГу над концтабором”? – запитував я кожного разу. …Ось і промайнули в Україні травневі свята. Все було цілком прогнозовано, за традицією: 1 травня значна частина українців на присадибних ділянках саджала картоплю, менша – влаштовувала собі маївки. А от 9 травня відбувся вже вкотре сепаратистський шабаш у більшості міст України. Як воно було – всі мали можливість пересвідчитися на власні очі. У той час,…
Читати даліЧому поляки бояться українців і не довіряють нам
Поляки бояться українців, вони не довіряють нам. Ця недовіра має не лише історичне підґрунтя, але й суто побутове. Деяка частина поляків судить про українців та Україну ще й по поведінці наших заробітчан, яка не завжди є адекватною, навіть в українських реаліях. Коли спілкуєшся з поляками, виявляється, що в їхній уяві наша країна має доволі нечіткі обриси: за східним кордоном лежать Львів, Чорногора й Горгани в Карпатах, далі – Київ над Дніпром, де Майдан Незалежності, Кам’янець-Подільський, Запоріжжя, Одеса і Крим. Півострів, попри російську анексію, сусіди надалі асоціюють з Україною. Гарні й…
Читати даліРозмова зі зрадниками на чужині про війну і патріотизм
Так, я вбивав російських окупантів, і я, як ти помітив, не пишаюся тим, однак невже ти вважаєш, що я вчинив невірно, невже я та мої побратими не мали права захищати свою державу? (З розмови із українцем, який виїхав до Польщі). Ще коли був в Україні, чув цікаву статистику соціологічного опитування українців на предмет, чи готові вони захищати рубежі рідної країни від агресора. Я не пам’ятаю достеменно цифр опитування, однак мене вразило те, що, всупереч поширеній думці, найбільше людей, які висловили готовність боронити рідний край, були вихідцями не із Західної України,…
Читати даліБезвіз: чому українці виїдуть…
Людям набридли бідність, щоденний вибір між необхідними ліками та їжею, їм остогидло дивитися на товсті, ненажерливі пики депутатів, бути знову обдуреними. Вони просто хочуть нормального життя… Тому виїжджають за кордон. Уже не перше десятиріччя сотні тисяч наших співвітчизників у пошуках кращої долі покидають рідну, батьківську землю і вирушають за кордон. Географія, де нині мешкають, працюють українці, дуже широка – від близьких до нас Польщі, Чехії до далеких Канади, Австралії тощо. Нині за кордоном проживають та працюють мільйони українців, які у різний час покинули батьківщину. Було кілька масових хвиль таких переселень,…
Читати даліПан Зенек: «Пересічні поляки душею, всім серцем із вами у вашій святій війні проти російського агресора»
Напевно, кожен із нас у житті хоча б раз зустрічав на своєму життєвому шляху людей, які своїм оптимізмом, світлим, позитивним поглядом на життя зароджують у наших душах зерно надії, що негаразди, які супроводжують нашу державу, зрештою і нас з вами, є явищем тимчасовим. Удвічі приємніше, коли добрі слова про український народ говорить іноземець. Завітавши у справах до повітового староства міста Мендзихуд (Польща), я цілком випадково познайомився з одним із місцевих мешканців, що також відвідував староство з особистих питань. – То пан звідки буде? – запитав мене немолодий, поважний чоловік, обличчя…
Читати даліЯк у Польщі шанують українських добровольців
Підійшовши до мене й глянувши на мою куртку в українському військовому пікселі, польський митник запитав: “То пан є жолнєр?”. Так. – Моя чешч сі, – відповів митник і мимоволі витягнувся переді мною. Усі, хто пройшов війну, криваве горно збройного протистояння, хто на собі витягував побратимів, хто їх втрачав назавжди, отримали у “спадок” таке явище, як ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Він у всіх виявляється по-різному – від замкнутості до навіть агресивності, інколи непідконтрольної. Гостре реагування на події, на безглузді вчинки людей довкола, на їхні цинічно байдужі, колючі слова не раз ставали…
Читати даліЛіквідація російських козачків. Подробиці
Наблизившись до сепара, який все ще палив цигарку, Мурат дістав свій кавказький, як він казав, «сепароріз», хвацько схопив лівою рукою ворога за голову і майстерним рухом правої руки відправив «асвабадітєля» до його праотців. «Атпускнікі», «апалчєнци», «іхтамнєти» Чи є на сході України російські війська, чи я їх особисто бачив? Таке запитання я доволі часто чую від співрозмовників, які – хто щиро, а хто ради годиться – цікавляться про пережите мною на війні. Так, є, причому дві третини того всього, що називає себе армією ЛНР-ДНР, – це російська кадрова армія, представлена на…
Читати даліІсторія української розвідгрупи, яка “заблукала” в тилу сепаратистів
На війні, як відомо, є місце і подвигу, і не дуже гарним речам. Але трапляються і комічні, по-справжньому смішні речі, такі ж, як і в мирний час. Однак саме на війні чітко усвідомлюєш, що для гарного настрою інколи достатньо лише однієї-єдиної, на перший погляд невеличкої, помилки чи неточності… Якось на Луганщині ми, воїни добробату, отримали доволі важке бойове завдання – рухатися у напрямку Україно-Російського пропускного прикордонного пункту Ізвариного, на південь від якого, біля села Власовки, ніби-то було помічено одного із польових командирів «ЛНР», який влаштував там собі базу відпочинку із…
Читати даліУчасник АТО Мурат: “Я вбиватиму росіян всюди, куди вони полізуть знову, сіючи смерть та руйнування… Їх не варто жаліти”.
Мурат якось сказав нам, побратимам: “Мою сім’ю, мою дружину та дітей, яким було 9 місяців та три роки, вбив спецназ із Пензи. Їхні тіла я знайшов закатованими на власному подвір’ї. У них у всіх були виколоті очі, зв’язані колючим дротом руки за спиною… Навіть у дітей. Вони не пожаліли нікого…” Російська агресія, що розпочалася з анексії Криму та продовжується на сході України, змусила нас, пересічних українців, покинути всі свої нагальні справи, забути про особисте життя, ледве чи не за останні кошти, а дехто і в кредит, придбати амуніцію та одяг,…
Читати далі