“Рашівська зараза розповзлася по всьому Києву” – журналіст Олександр Горобець

“Проїхався центром Києва – вулицею Великою Васильківською, Шота Руставелі, проспектом Лесі Українки і, що називається, не повірив своїм очам. Враження таке начебто столиця повернулася в дрімуче радянське минуле, або ж ми всі перенеслися до московітської Пензи чи В’ятки – добра половина рекламних афіш, вивісок в українській столиці повернулася до російськомовного варіанту. Якщо навесні тут практично зовсім не було жодного напису па руські, то нині їх десятки і десятки, а, можливо, й сотні. Як кажуть знаючі люди, така тенденція зберігається практично все нинішнє літо”.

Про це з обуренням пише на своїй сторінці у Фейсбуку відомий журналіст, письменник Олександр Горобець.

Підсвічено – принципово і гостро! – дуже небезпечне явище: на превеликий жаль, триває рашистсько-язикова рекламна “окупація” нашої столиці. Це набирає тотального характеру. Хоч є купа чиновників, які відповідають за гуманітарний, інформаційний напрямок – від уряду до столичної мерії.  А чому дивуватися, якщо, наприклад, з Банкової, після втечі бандита Януковича, деякі з цих “фахівців” перебралися частково й до команди київського мера Віталія Кличка.

“В Києві потужно працює московітський сепаратистський підривний центр, – робить висновок Олександр Горобець. -Як мені розповідали, приходять до директора магазину, чи власника закладу кремезні руські люди, кидають на стіл декілька сот американських доларів і вимагають, щоб за тиждень на фронтоні висіла реклама по руські. Одиниці тих, хто не йде на зговір із совістю…

А все, знаєте, починалося з того, на що я звертав увагу ще місяць тому. Забив тривогу з приводу того, що на приміському залізничному вокзалі столиці невідомі люди облаштовують величезну рекламу мережі кав’ярень (по їхньому – кафєєн) «У пчЁлки».

Невдовзі я виступив ще з однією статтею з приводу московського реваншу на залізничному вокзалі. По мені стали йорзати свої ж патріоти і націоналісти, мовляв, нічим йому займатися, бере дурне до голови, «руській мір» у Києві вже почив у бозі. Довелося публічно доводити що це далеко не так. Я опублікував третю статтю під промовистим заголовком «РУСИФІКАТОРИ НАХАБНО ОКУПОВУЮТЬ КИЇВ».

Шкода, що чиновники не бачать ознаків цієї окупації. І депутатам також ніколи про це думати, бо ж дбають про свої мільйонні статки. “Український репортер” нагадує, що  парламент не підтримав у першому читанні законопроект, який передбачав, що мовою оголошень на рекламних щитах має бути лише українська. Чому так міцно чіпляються за двомовність?

Ще ось таку тенденцію підмітив Олександр Горобець: “У «п’ятій колоні» бачать, що нікому до того немає ніякого діла, що радянщина повертається в Київ, що мовковщина розповзлася по столиці. Адже за моїм переконанням, немає ніякої різниці в тому, що ти вивісив на магазині – рашомовну рекламу, вивіску чи прапор ворожої держави. Ось як треба ставити питання, пані й панове!

Я тільки дивуюся, де наше СБУ? Вони що, не в Києві мешкають? Для чого все це робиться ворожою стороною? Кажуть, що підривна «п’ята колона» поставила собі за мету до 1 вересня ц.р. весь Київ рекламно-вивісковий перетворити на стовідсотково російськомовний. Щоб у Кремлі уже на початку осені можна було сказати – люди не витримують україномовного гніту, «ані хатят общаться только па русскі». «Ім бліжє і раднєє русская транскріпція…», «в Кієве живуть только русскіє», сталіца Украіни русскій город…»

Що за цим може відбутися, фантазувати не буду. Ви не гірше мене знаєте можливий варіант розв’язки…”

Олександр Горобець нагадує, що депутати Київради “начебто правильно прийняли рішення від 17 квітня 2017 року , де записали, що вся реклама, всі вивіски, оголошення в столиці України повинні виконуватися державною мовою. Але навіть не заїкнулися про санкції, у разі порушення цих стандартів, не створили мовної інспекції, не розробили штрафних санкцій…”

А насамкінець ще про одну дивовижну річ.  У нас є Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови”.

“До мене звернулися видатні діячі науки для того, щоб я оголосив 2018 рік роком української мови. Я відмовив. Тому, що за один рік ти мову не захистиш. Але я прийняв рішення і підписую Указ про те, що з 2018 року ми оголошуємо десятиліття української мови і робимо все можливе для того, щоби мову захистити. Бо головне, що тримає націю, що забезпечує її розвиток – є українська мова”, – сказав президент під час підписання указу.

Указом передбачено затвердження цільової програми на 2018 – 2028 роки, спрямованої на забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури.

Також йдеться про створення умов для забезпечення реалізації громадянами права на одержання інформації українською мовою, в тому числі через друковані засоби масової інформації, рекламу тощо.

Цікаво, що виконано з цього указу?

Деякі коментарі із соцмереж:

Bogdan Chufus:

– Пане Олександре,так по всій Україні!

Олеся Крисевич :

– Правда, гірка правда!

Міша Мухомор:

–  Чи багато в нас держслужбовців розмовляють українською поза телекамерами?

Ольга Коноваленко:

Це полювання в обличчя перехожих! Скільки можна це терпіти?! Не можна вийти на вулицю в столиці. Навіть у Мінську, де знищили власну мову на користь окупаційної, зовнішня реклама дає можливість відчути в столиці якої країни знаходишся. Всі вивіски, оголошення, назви виключно білоруською. Хто дозволяє в Києві так знущатись над перехожими? В міськдержадміністрації діє підступна кантра.
Фото “Українського репортера”

На цю тему читайте також:

ВІДЕО:

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

twelve + eighteen =