Агресор у ніч проти 25 листопада знов атакував Київ. На столицю летіли балістика, крилаті ракети, “Шахеди”. У результаті масованого удару загинуло семеро мирних жителів. Один із дронів влучив у 9-поверховий будинок у мікрорайоні Русанівка. Спалахнуло відразу кілька квартир. В одній із них загинув відомий художник-декоратор Вадим Тупчій.
Як пише Оbozrevatel, 65-річний Вадим Тупчій упродовж останніх 26 років працював у квартирі цього багатоповерхового будинку, куди влучив російський “Шахед”. Він сам називав її “однокімнатною майстернею на сьомому поверсі”. Тут жила його мама, а потім він обладнав власну майстерню, де працював, творив, зустрічався з друзями, колегами. Квартира була наповнена дивовижними предметами, які майстер зробив своїми руками.
Тупчій стояв біля початків відомого телешоу “Довгоносики”: він не тільки створював носи для всіх акторів, але й сам брав участь у зйомках.
“Ми були з ним знайомі багато років, наші шляхи перетнулися ще за часів захоплення бардівською піснею. У Києві тоді існував квартет “Капелюх”, у якому виступав Діма. І саме з ним ми вперше по-справжньому потоваришували, навіть мали кілька спільних концертів”, – говорить давній друг Тупчія Ігор Жук.
Вадима Тупчія друзі завжди називали Дімою, ніхто вже не пам’ятає, чому так повелося. Сам чоловік розповідав, як він прийшов у професію бутафора-декоратора. Ще в шкільні роки в піонерському таборі для вистави він із підручних засобів зміг сплести батіг для Карабаса-Барабаса.
Для вистави в театрі самодіяльності він виготовив вуличний американський телефон-автомат 70-х років, який ніхто насправді в очі не бачив. У 90-х робив майданних ляльок, які мали ходити з рекламою. Для телепроєктів виготовив будинок, для нічного клубу – водоспад, де текла вода, у скелі відкривалося око, бігала миша й ходив стражник.
Для “Довгоносиків”робив із латексу носи під кожного актора
“Коли “Капелюх” розформувався, ми багато працювали разом, і тоді я дізнався про головну справу життя Вадима – він створював ляльок для різних шоу, оформляв театральні вистави, робив унікальні предмети своїми руками. Його творчість – це цілий світ вигадки, гумору та безкрайньої майстерності”, – згадує Жук.
Товариш згадує, що вони працювали на телепередачі “Реве та стогне”, що виходила на одному з телеканалів: “Там потрібно було вигадувати веселий і пізнавальний контент. У Вадима було тонке почуття гумору, прекрасне поетичне відчуття слова. Він був чудовим поетом – іронічним, мудрим. Багато хто пам’ятає його псевдонім “Нема Пененз” у Facebook – він публікував відеовірші, які неможливо було забути”.
Жук згадує, що Вадим робив дивовижні речі. Наприклад – маленьку підкову, яку навіть із лупою не можна було відрізнити від справжньої іржавої залізної підкови, хоча вона була виконана з пінопласту. І ковбасу, реалістичність якої видавала тільки вага.
Вадим був дивовижною людиною, доброю і щирою. Він завжди допомагав тим, кому потрібна була підтримка. Тупчій товаришував із київським автором пісень Володимиром Каденковим, який має серйозні проблеми зі здоров’ям, сам не може пересуватися.
Вадим і Володимир жили у сусідніх будинках, тому Тупчій став фактично його опікуном – допомагав пересуватися, возив на зустрічі та концерти, підтримував у всьому. Тепер, як кажуть друзі, місце поруч із Володимиром спорожніло, адже його роками займав Діма.
У Вадима залишились дорослий син і дружина Марина, разом із якою вони прожили багато років. Подружжя нікуди не виїжджало з Києва, весь час було у столиці. Чоловік залишався позитивним і життєрадісним навіть у найважчі воєнні часи, завжди був налаштований на краще.
Його загибель – величезна втрата не тільки для близьких, друзів, а й для всієї творчої громадськості.
“Діма був одним із найдобріших людей, яких я знав, талановитий, тонкий, смішний, неймовірно працездатний і світлий. Його не стало, і світ став трохи темнішим”, – згадує його товариш.
