Рекордна атака окупантів: як працювала ППО, і чи справді чекати “тисячі Шахедів” восени?
У ніч проти 29 червня рашисти здійснили наймасштабнішу комбіновану повітряну атаку за весь час повномасштабної війни проти України. Загалом було застосовано 537 засобів повітряного нападу.
За словами авіаційного експерта Валерія Романенка, під час найбільшої повітряної атаки України 29 червня росіяни оминули Київ, який до цього атакували три тижні поспіль, – пише ТСН.
Якщо аналізувати ситуацію по «Шахедах», а вони були найбільш чисельним компонентом цієї атаки, то кількість збитих та локаційно втрачених дронів була понад 91%, що є дуже непоганим результатом.
«Особливість цього нальоту полягала в тому, що росіяни прокладали маршрути там, де у нас немає комплексів ЗРК Patriot. І під час атаки використовували балістику — „Іскандери“ та „Кинджали“. Тому по них результат вкрай незадовільний. На жаль, іншими засобами їх збити неможливо. Тому і такий результат: із 7 запущених ворогом „Іскандерів“ знищено один, а з чотирьох „Кинджалів“ не збитий жоден. А от по крилатих ракетах результат загалом непоганий: з 41 ракети Х-101 збито 33 і одна локаційно втрачена. Щодо збиття „Калібрів“, то по них результат 80% — з 5 запущених 4 вдалося збити», — розповідає Валерій Романенко.
Експерт додає, що цілями ворога були в основному інфраструктурні об’єкти. А географія ударів — практично по всій Україні, окрім центральних областей. Росіяни били по Західній Україні — були прильоти у Львівській області, а також у прифронтових містах та у Полтавській області.
«Львівщина і місто Дрогобич — це райони, де знаходяться газові сховища та ведеться видобуток нафти та газу. Полтавщина — теж саме — нафта і газ (до 40% українського видобутку газу), а у Полтаві атакували ще й транспортний об’єкт — вдарили по вокзалу. Якщо до цього росіяни били по Києву, щоб уразити існуючі чи не існуючі індустріальні підприємства, де, на думку росіян, вироблялося щось критично важливе для ЗСУ, то під час найбільшої атаки цілями були інфраструктурні об’єкти, цивільне населення та об’єкти паливно-енергетичної інфраструктури», — пояснює Валерій Романенко.
Експерт погоджується, що росіяни завдають комбінованих атак по Києву з певною періодичністю, а останнім часом масовано атакують якесь одне місто в Україні. Останній, найбільший удар, відрізняється від цих атак, бо били одночасно по декількох містах.
«Максимальні нальоти на Україну були 1 червня, потім 6, 9 та 17 червня. Тобто з інтервалом у п’ять-шість днів, десь у такому діапазоні робляться нальоти. У проміжках між вказаними датами в рази падає кількість запущених „Шахедів“. Вони або компенсуються ракетами, або інтенсивність ударів у ці дні падає і росіяни беруть перерву», — зазначає Валерій Романенко.
Експерт додає, що червень кардинально відрізняється за нальотами росіян від травня, де було всього чотири нальоти, три з них наприкінці місяця — з 24 по 26 травня.
Авіаційний експерт зауважує, що важко визначити передвісника можливого комбінованого удару, бо зрозуміти логіку росіян неможливо.
«Гадаю, причиною для удару можуть бути будь-які політичні події. Маршрути завдавання ударів їм давно відомі, а для пуску ракет у росії проблем немає, вони дуже швидко до цього готуються. Особливо це стосується ударів балістикою по прифронтових регіонах, там все відбувається блискавично», — пояснює Валерій Романенко.
Він додає, що завдавання повітряних ударів залежить від поточної ситуації, а також від наявності та аналізу відповідної розвідувальної інформації противника.
«Якщо росіяни бачать щось таке, що виходить з нормального ряду, наприклад, ми завдали ефективний удар безпілотниками, то вони моментально починають бити по підприємствах, де вважають, що ці безпілотники виробляють, а заодно наносять удари по житловій забудові, де знаходяться ці підприємства», — зауважує експерт.
На питання, чим саме Україна може захиститися від комбінованих та масованих атак противника, експерт переконаний, що маємо завдавати ударів по підприємствах, які виробляють дрони та ракети в росії.
«По Воткінському заводу, де ймовірно виробляються „Кинджали“ та „Іскандери“ ми не дістанемо, бо це майже Далекий Схід. Але по оперативних складах цих ракет ми можемо бити на відстань до 500 кілометрів. Щодо виробництва крилатих ракет та дронів, які в основному виготовляються у Підмосков’ї, то ми здатні їх діставати. А ракети Х-59 взагалі виготовляються на Смоленському авіазаводі — теж можемо завдавати ударів. Тобто загалом можемо зменшити інтенсивність ракетних ударів, які ворог завдає по Україні», — зазначає Валерій Романенко.
Він додає, що загалом за травень росіяни випустили по Україні чотири тисячі «Шахедів», а за червень — 5441.
«Тож маємо певне збільшення. Але мені здається, що вони використовують „Шахеди“, які залишилися у них ще з травня. Тому і збільшили кількість пусків у червні. Щоб перевірити цю версію, треба порівнювати кількість пусків з наступним місяцем літа, якщо буде подальший ріст, тоді вже треба з цим активно щось робити», — каже авіаційний експерт.
Валерій Романенко вважає, що в Україні потрібно створювати протишахедну оборону. Але збивати дрони потрібно не ракетами, бо їх у нас фізично не вистачить для цього.
«Основну загрозу для нас наразі становлять саме великі рої „Шахедів“, котрі запускають росіяни. Для відбиття таких атак маємо використовувати малокаліберну артилерію, зенітні FPV-дрони та легкі антишахедні ракетні системи — Martlet, Avenger, Vampire. На жаль, з балістикою ми нічого вдіяти не зможемо, поки не отримаємо більше комплексів Patriot», — пояснює експерт.
Валерій Романенко вважає, що з крилатими ракетам досить успішно борються наші винищувачі. Та наводить приклад, що з 14 запущених у червні крилатих «Іскандерів-К» 12 було збито, 1 локаційно втрачена і лише одна долетіла до цілі.
«З ракетами Х-101 теж непоганий результат — було запущено 108 ракет і 96 збито (1 локаційно втрачена). Виходить до цілі долітає лише одна ракета з десяти. З „Калібрами“ схожа ситуація — 23 було запущено і 17 не долетіли до цілі», — пояснює Валерій Романенко.
У той же час у Мережі лунають думки, мовляв, даремно винищувачі F-16 кидають на збиття «Шахедів», адже Україна втрачає висококласних пілотів і винищувачі, які нам так важко дісталися.
Валерій Романенко категорично не погоджується з такою думкою:
«По-перше, невідомо за яких обставин загинув наш пілот — збивав він «Шахед» чи крилату ракету. Винищувач F-16 при виконанні завдань ППО несе на собі максимально шість ракет, а то й чотири. Якщо пілот полював вже за сьомою ціллю, то він міг застосовувати лише бортову 20-мм гармату. Що саме збивав пілот, дрон чи ракету, наразі невідомо, як і такий важливий показник, як висота польоту. Дискусія ґрунтується лише на припущеннях. Коли буде офіційна інформація, за яких обставин було втрачено літак та загинув наш льотчик, тоді можна буде повернутися до цієї теми. Зараз немає сенсу це обговорювати», — зазначає Валерій Романенко.
Також авіаційний експерт називає сумнівною інформацію про те, що вже восени тисячу російських «Шахедів» запускатимуть по Україні, а радіокеровані дрони серед білого дня полюватимуть за людьми на вулицях Києва та Львова.
«Це повна маячня. Я не розумію, навіщо таке розповідати, може, щоб люди у паніці тікали з України? Росіяни за місяць здатні випустити 5400 дронів, з них максимум 3 тисячі — це „Шахеди“, все інше — дрони-імітатори. В день росіяни виробляють 90 дронів, тобто 2700 на місяць. Звідки візьметься у них до кінця року зростання виробництва у 10 разів? Це ж не пиріжки пекти, коли можна поставити додатково 10 пічок і смажити», — каже Валерій Романенко.
Він підкреслює, що для нарощування такого темпу потрібні ресурси, а за супутниковим спостереженням у росії не виявлено нових місць виробництва.
«В рф є два заводи — один випускає близько 2 тисяч БПЛА, а другий близько тисячі. Але цей завод не може з однієї тисячі дронів за півроку перескочити на випуск 10 тисяч БПЛА. Це просто нереально», — пояснює фахівець.
Валерій Романенко піддає сумніву і інформацію про те, що радіокеровані дрони полюватимуть за мешканцями Києва, а тим більше Львова чи інших віддалених від фронту міст.
«На такій величезній відстані за законами фізики неможливо керувати дронами. Мені взагалі не зрозуміло, як вони можуть виконувати керовані польоти над західними областями України. Радіоуправління дронами можна провадити максимально на відстані 120-150 кілометрів, або до 200 кілометрів через ретранслятор. І то — до певної висоти польоту: якщо дрон спуститься для удару нижче, управління буде втрачено. Тобто подібні заяви більше схожі на інформаційну диверсію або просто маячню, бо це навіть не наукова фантастика», — підсумовує Валерій Романенко.
