В «Укрінформі» відбулася презентація книжки «Jingle bellZ», яку написав колишній військовополонений Олексій Ануля.
Організаторами виступили Київська організація Національної спілки журналістів України, національне інформаційне агентство «Укрінформ».
Київська спілка журналістів є ініціатором видання книги, а латвійські союзники фінансово посприяли виходу у світ, це зокрема було зроблено за підтримки Оргської крайової думи Латвії.
На презентацію завітав Надзвичайний і Повноважний Посол Латвії в Україні Андрейс Пілдеговичс. «Ця книжка є моторошною розповіддю автора про пекло, яке він пережив у російському полоні». Дипломат висловив сподівання, що видання стане своєрідним каталізатором міжнародної співпраці для допомоги Україні.
Голова Київської організації НСЖУ Михайло Сорока звернув увагу на те, що видання має глибокий символізм і значну документальну цінність.
«Остання літера «z» в назві книги має кривавий відблиск. Це пов’язано з тим, що загарбники перетворили її в Україні на свій символ, і він асоціюється для кожного з нас із руїнами, смертями, бідою та горем, які прийшли на нашу землю», – сказав у виступі Михайло Сорока. Він назвав видання унікальним, адже це свідчення не просто стороннього спостерігача, не просто емоції, це – документ часу, який здіймає «вибухову хвилю»; книга має стати надбанням світу, показуючи, якою є росія. «Jingle bellZ» також є потужним доказом для Міжнародного кримінального суду.
Добре, що міжнародні прокурори вже спілкувалися з Олексієм Анулею, він дав покази про тортури та катування в полоні.
Заступниця голови Київської організації НСЖУ Алла Малієнко переконана, що книга є документальним свідченням воєнних злочинів та прикладом незламності.
«Сьогодні ця книжка і презентація – це зустріч із живим свідком воєнних злочинів, людиною, яка зберегла силу духу там, де багато хто б не витримав… це документалістика, волання до світу, прохання, свідчення і водночас заклик: не відвертайтеся, не мовчіть, боротьба продовжується», – промовила Алла Миколаївна.
Під час презентації Олексію Анулі вручили відзнаку Київської організації Національної спілки журналістів України «Незламні» – за мужність, силу духу та відданість принципам свободи слова і демократії.
Коли Олексій розповідав про пережите в російських катівнях, то, мабуть, багато хто з присутніх думав: як може людина витримати такі звірства рашистів, звідкіля беруться сили… Автор вголос «гортав» сторінки полону, називаючи методи катування сатанинськими. Рашисти застосовували проти українця весь інструментарій знущань зі свого диявольського арсеналу: морили голодом, холодом, позбавляли сну. Кожної ночі змушували полоненого присідати від 50 до 3,5 тисячі разів. І безкінечні побиття.
У цій книзі, як сказав Олексій, є дві сюжетні лінії. Одна з них – полон і все, що з цим зв’язано, а інша – спогади, розмірковування про батьків, про те, наскільки вирішальними можуть стати для життя людини поради батька. Сказав, що колишні батьківські настанови допомагали йому виживати в російських казаметах.
«Я занурився повністю в усі ці спогади і мені це дало змогу створити не просто книгу про особистий героїзм, а книгу-сповідь. Вона про людей моїми очима, не тільки про мене… це ті етапи, які назавжди відклалися у мене в пам’яті, і у мене відчуття, що я людина, яку відпустили на Геловін, між мертвими і живими, і в мене є змога дуже швидко роздати не цукерки, а інформацію, і бути голосом тих, хто, на жаль, вже не скаже», – розповів Ануля.
Він запам’ятав імена українців, які були поруч з ним в полоні, про них також йдеться у книзі. Із сумом пише про тих, хто залишився в садистських казематах назавжди, хто не вижив… Олексію вдалося дізнатися й імена російських катів – і вони мають бути покарані.
Російську агресію проти України Олексій називає «війною цивілізацій з варварством». Він сподівається, що книгу буде перекладено англійською, німецькою, польською, іспанською та французькою мовами.
Світлана Фросевич, Леонід Фросевич
Фото «Українського репотера»
