Жирувати дозволено. Конституційний Суд України качається як вареник у маслі

Рахункова палата України провела аудит ефективності використання бюджетних коштів Конституційним Судом.

Висновки викликають не те що подив простого громадянина, а велике обурення. Під час жахливої економічної кризи, суцільного недофінансування важливих соціальних, медичних, освітніх, наукових програм, культурно-мистецької, природоохоронної діяльності (та іншого, іншого) Конституційний Суд України качається як вареник у маслі. У нього – море грошей.

Аудитори зазначають, що витрати на діяльність Суду та його автобази у 2018-ому – першому кварталі 2020-ого становили 507 мільйонів гривень. З них 75 відсотків – на оплату праці. Але ж відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», видатки на фінансування Суду не можуть бути меншими за обсяг видатків у попередньому році. Тому Рахункова палата і стверджує: таке положення не узгоджується з одним із принципів бюджетної системи України – принципом обґрунтованості.

Яка “обгрунтованість”? Женіть з державного бюджету півмільярда, і не менше (судді їсти хочуть (разом зі своїми помічниками і консультантами)! Їх не цікавить, що в країні не вистачає коштів на зарплати медиків, на сільських листонош, на бібліотеки, будинки культури, фельдшерсько-акушерські пункти й медамбулаторії; їм не болить, що абсолютно не фінансуються художні виставки… Їх не хвилює, що рентгенапарати у багатьох районних лікарнях ще 1970-х років випуску, що багато автомобілів швидкої меддопомоги розвалюються на ходу. Їм абсолютно “фіолетово”, що держава забула про фінансування гуртків і шкіл дитячої технічної творчості, кинувши їх напризволяще, себто на вимирання. Їм байдуже, яка у простих пенсіонерів пенсія і чи залишаються бодай якісь копійки з цієї пенсійної суми після оплати скажених комунальних послуг.

Головне – дай, державо, півмільярда! Бо так було, так заведено раніше, так є нині. На жаль, живемо у країні, де правителі, починаючи з перших років Незалежності і по сьогодення, зробили для себе рай земний за рахунок інших.

Зверніть увагу: із цих 507 мільйонів гривень 75 відсотків – на оплату праці. За які такі величезні досягнення та успіхи? За те, що трудяться до десятого поту, не мають коли і вгору глянути?

А погляньмо на ефективність цих панів у мантіях, відкривши матеріалу аудиту. “З 23-х результативних показників, затверджених паспортом бюджетної програми на 2018 рік, була виконана частина: 56 відсотків, а із 13 затверджених результативних показників на 2019 рік виконано 54 відсотки. З недотриманням визначеного законодавством строку Конституційним Судом у 2018 році розглянуто 19 конституційних подань (47,5 відс. від загальної кількості, що надійшли) та 29 конституційних скарг (4 відс.), у 2019 році – 13 конституційних подань (56,5 відс.), 6 конституційних звернень (66,7 відс.) та 18 конституційних скарг (2,7 відс.)”.

Звичайно, є певні об’єктивні чинники того, чому так надовго затягується розгляд конституційних скарг та подань. В такому разі, шановні служителі Феміди, зменшуйте собі суми зарплат. А це вже – ні! Нема дурних. Ніхто не бажає робити тоншими власні гаманці.

Ще раніше з офіційної інформації цього ж Суду відомо, що на виплату зарплати одного судді Конституційного Суду України за 10 місяців 2020 року було витрачено близько 2,5 мільйона гривень, а середній розмір винагороди судді КС становить 254 тисячі гривень на місяць.

Що ж, як мовиться в народі, хто на що вчився. Але скажіть тоді, чому лікар, який працює в операційній бригаді, рятуючи хворих, в тому числі і тих, хто страждає від коронавірусу, одержує зарплатню у сумі 8 тисяч гривень? Наші медики щодня ризикують своїм здоров’ям і життям. А держава їм за це – крихти. Коли закінчиться така кричуща несправедливість, коли проваляться в безодню ці жахливі перекоси в оплаті праці? Чому голова Конституційного Суду Олександр Тупицький повинен одержувати щомісяця понад 300 тисяч гривень? Він що, ризикує своїм життям? Чи може, він по 5-6 годин стоїть за операційним столом в лікарні?

Порівняйте: 300 тисяч суддівських і 8 тисяч для лікаря! В державі багато що поставлено з ніг на голову.

Наведу й такий факт. У 2019 році трьом звільненим суддям Конституційного Суду було виплачено вихідну допомогу в загальній сумі 1 753,5 тис. грн.

Ми ще не торкнулися пенсійного забезпечення суддів КС, інших соціальних пільг цієї категорії. Тут також космос!

Якщо держава не ліквідує ці фінансові викривлення, не приведе до цивілізаційних норм законодавство у даній царині оплати праці, то вона не матиме щасливого майбуття. Ми будемо котитися й далі у провалля.

Що там ще “накопали” аудитори? “Непродуктивно були витрачені 113 тисяч гривень на придбання матеріальних цінностей, які тривалий період не використовуються. Ще майже 100 тисяч гривень використані неекономно автобазою на оренду автомобіля у 2018 році за наявності власного транспорту”.

А хтось каже, що в державі бракує коштів для наповнення Пенсійного фонду. Погляньте, як жирують в Конституційному суді!

За даними Рахункової палати, “автобаза суду завищила потребу в паливно-мастильних матеріалах (ПММ) на 4 млн грн (на 135 тисяч літрів). При складанні розрахунків до бюджетного запиту автобаза не враховувала наявні залишки ПММ. Так, на 2018 рік залишки бензину марки А-95 забезпечували річну потребу на 137 відсотків, на 2019 рік — відсотків, на 2020 рік – 103 відсотки. У проаналізований період на автобазу витратили 73 мільйони гривень”. На “ланосах, бідні, їздять?

А ось картина з іншої планети: у сільській місцевості люди змушені на власні кошти купувати пальне для автомобілів швидкої меддопомоги. Нещодавно нам, до редакції, про це написала пенсіонерка із Згурівського району Київської області. Сумно, що подібне спостерігаємо на тридцятому році української Незалежності. Що народ і не зогледівся, як дивним чином зросла, зміцніла, розправила крила каста обраних…

***

Відкриваю “Кобзар” нашого великого Пророка Тараса Шеченка, де є такі рядки:

“…Заснула Вкраїна,

Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті серце прогноїла

І в дупло холодне гадюк напустила,

А дітям надію в степу оддала.

А надію…

Вітер по полю розвіяв,

Хвиля морем рознесла…”