Чи є життя після удару авіабомби? Репортаж із Горенки

У селі Горенка Гостомельської об’єднаної територіальної громади проходила лінія фронту. Українські воїни вигнали орків з Київщини. Але біда не відпускає зі своїх страшних обіймів чимало сіл та містечок. Журналісти «Українського репортера» побували у Горенці, на вулиці Садовій, 21, де люди живуть без води та світла. Живуть у тривозі, ніби на роздоріжжі, забуті та кинуті напризволяще владою, яка неспроможна навіть цистерну питної води привезти.

Понад три місяці люди мешкають у розчахнутому авіабомбою п’ятиповерховому будинку. Якби сюди приїхав керівник Гостомельської селищної військової адміністрації Тарас Думенко, то, мабуть, почув би десятки гострих запитань. Одне із них: невже місцева влада є такою безпорадною, що нездатна організувати підвезення у цистерні питної води?

«Ми якось мали розмову в селищній військовій адміністрації, вимагаючи швидких дій, – розповідають про свої біди мешканці Садової. – І що ви думаєте? Були наповал вражені дивовижною відповіддю: «Хочете привезти цистерну води? Ви ж знаєте, як це зробити і можете…».

Отже, шукайте, людоньки, по всіх усюдах рятівну ємність і самі ж тягніть на Садову. Що тут казати? На Садовій не замислюються над високими матеріями, що право на питну воду є одним із основних природних прав людини і може оцінюватися на рівні з правом на гідне життя та здоров’я. Тут кожен день шукають рятувальний круг. Буває, що і знаходять…

«Ось роздобули п’ять пластмасових діжок, у яких зберігався мильний концентрат, – тішать новиною місцеві мешканці Ігор Ковальов з дружиною Тетяною. – Добре, що відгукнулися пожежні, вимили діжки, заповнили технічною водою. На деякий час вистачить, щоб бодай руки помити.

Ігор Ковальов і рятівні діжки.

Ніби дрібна проблема. Але якщо місцева влада навіть із цим не може впоратися, то навіщо вона? Одержувати високі зарплати, «грітися на теплому місці»? Чи для цього президент України Володимир Зеленський призначав на посаду Думенка? Очевидно, що ні.

Тарас Думенко.

А ще ж у Горенці, зрештою як у всій Гостомельській об’єднаній територіальній громаді, є купа інших проблем – набагато вагоміших, серйозніших, глибинних. Зокрема на Садовій хочуть чітко знати про долю напівзруйнованих будинків – чи будуть відбудовані? Досі комісія з обстеження будівель не побувала на Садовій, 21, кажуть мешканці.

Може, спонсори підставлять плече? Люди щодня в неймовірних пошуках, звертаються до кожного приїжджого іноземця, який знаходить сюди дорогу. Ген нещодавно якимсь вітром занесло сюди японських журналістів. Їх пригостили смачним українським борщем, який приготували в казані, на багатті. Посланці країни Сонця аж прицмокували язиками, так було смачно. Раптом відгукнеться хтось із мільйонерів на їхні репортажі про обпалений дім, де в оселях згорьованих людей замість стелі сонце над головою.

Щоб привернути увагу всіх, хто проїжджає по головній дорозі на боковій стороні будинку активісти прикріпили великий плакат – благання про порятунок.

За найтоншу соломинку хапаються наші працьовиті українці. А знаєте, що у них є? Колосальне бажання відбудувати свій дім. І велика згуртованість цієї малесенької (бойової!) громади на Садовій. І це при тому, що тут біда бідою поганяє. Що в будинку всі квартири (абсолютно всі!) були тотально пограбовані мародерами. Як таке могло статися? Хто ці злодії? Адже вулиця не була під окупацією! Чи має відповідь на це питання начальник поліції Київщини Андрій Нєбитов? Рано чи пізно відповідь має бути.

Якими хорошими новинами втішить жителів Горенки голова Київської обласної державної адміністрації Олексій Кулеба і коли це станеться? Він публічно проголошує про те, що треба “максимально швидко відновити область до довоєнного рівня…” Про яку “максимальну швидкість” можна говорити, коли більше трьох місяців забезпечення людей питною водою є для місцевої влади суперскладною задачею з багатьма невідомими! Пане Кулеба, ось про це розкажіть президенту США Джо Байдену, прем’єру Великобританії Борису Джонсону.

Керманич області також стверджує:

Знову солодкі обіцянки. Розчахнутий авіабомбою дім вже так багато їх чув…

Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото: “Український репортер”

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”