Батькам полеглого героя вручили найвищу відзнаку Українського Добровольчого Корпусу
Батько полеглого воїна, хороброго оборонця Донецького аеропорту, кіборга Святослава Горбенка (Скельда) розмістив у Фейсбуку зворушливу розповідь про те, що сина було нагороджено (посмертно) Бойовим Хрестом Українського Добровольчого Корпусу. 4 листопада цю відзнаку одержав батько – Сергій Олександрович Горбенко.
Святослав поліг в бою 3 жовтня 2014 року під час оборони аеропорту. Хоч і закінчив військову кафедру, але воював бійцем 1-ої штурмової роти 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”. Йому було лише 19. На фронт пішов добровольцем. Хлопця не зупинило навіть те, що перед ним відкривалася блискуча кар’єра науковця, він знав кілька іноземних мов, навчався у трьох вузах. В Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Святослав опановував японську мову. Для таких як Святко (а саме так, лагідно, називали Святослава вдома, у родині) захист Вітчизни справді було святою справою.
Редакція “Українського репортера” вирішила ознайомити своїх читачів з дописом Сергія Олександровича Горбенка.
“Сьогодні відбулася ще одна значна подія в житті нашої родини і біографії Святка. Нам зателефонували з ДУК ПС і запросили на церемонію нагородження. Святка знайшла його стара нагорода: «Бойовий Хрест Українського Добровольчого Корпусу». Я пишу – «стара», тому що його нагородили ним ще в 2017 році, але тоді ми не змогли приїхати з поважної причини, але командир ДУК ПС не забув про це і ось нас викликали знову.
Оскільки у дружини Лесі нині – день народження, я думав що і цього разу ми не зможемо приїхати. Втім, родина наполягла і я подумав, що з поваги до пам’яті сина і його побратимів – добровольців дійсно варто поїхати. Шкода тільки що Леся не змогла. Бо саме вона мала б прийняти цю найвищу відзнаку з рук командира ДУК ПС. Але втішав себе думкою, що я передам їй цю нагороду в знаменний для неї день, коли її зігріває тепло дружніх сердець, і це не буде так болюче.
До зустрічі в церемоніальному залі я познайомився зі знаковою людиною – бардом, добровольцем Олексою Биком, автором справжнього гімну українських воїнів-добровольців «Добровольці Божої Чоти». Саме так називається сильний документальний фільм покійного Леоніда Кантера, присвячений бійцям-добровольцям ДУК ПС, які обороняли ДАП і Піски. Без перебільшення можна сказати, що музика і слова пісні зробили цей фільм шедевром. «Ви можете більше нічого не робити і не писати, – жартома зауважив я пану Олексі, своє добре діло на Землі ви вже зробили. – Втім, сподіваюсь, ви ще напишете». «Я теж сподіваюсь», – посміхнувся він.
Колись до революції і війни життя зводило мене більше з вченими, художниками, скульпторами. Я мав честь знати кілька дійсно видатних художників і вчених сучасної України і Європи. Але якось після 2014 року доля стала зводити з видатними музикантами. Пишаюся знайомствами з Фомою (Сергієм Фоменком), Святославом Бойком. І ось – Олекса Бик. Всі троє написали шедевральні речі, справжні гімни народного духу, які ведуть і виведуть його з рабських свідомості та життя. Бачив виступ ще одного чудового барда – Живосила Лютого, автора славетного твору «Меч Арея». Для нас є дорогою ця пісня, її любив син і мої друзі по Майдану з козацької 4-ї сотні. Думаю, доля посилає мене збирати ці шедеври до скарбнички духовного знання і самоусвідомлення нашої нації в нашій справедливій боротьбі.
Потім була церемонія вручення нагород. Перед нею командувач ДУК ПС Андрій Стемпіцький розповів про проведену велику геральдичну роботу в ДУК ПС, створення чітких критеріїв нагородження із зазначенням окремих номерних орденів і медалів як для діючих воїнів-добровольців, так і для ветеранів і волонтерів ДУК ПС. Добре враження справив заклик повідомляти командирів ДУК ПС про бойових товаришів, ветеранів боїв, які були забуті і не названі, не нагороджені, хоча того заслужили. Складається враження, що саме зараз, в ДУК ПС, коли відійшли розкольники і “хаотизатори” підрозділу на кшталт відомого «провідника», в ньому поволі наводяться облік і порядок.
Святослав Горбенко – Друг Скельд – посмертно нагороджений однією з найвищих відзнак Корпусу – «Бойовим Хрестом Корпусу». Цікаво, що номер цієї відзнаки 007. Наказ № 80/17 від 16 грудня 2017 року. №7 – це число Святослава. Приймаючи нагороду сина разом з почесним чорним беретом бійця ДУК ПС і прапором, я подякував за увагу до його пам’яті і закликав не забути про його бойових побратимів – бійців 1-ї штурмової роти 5-го батальйону, які разом з ним прийняли той важкий бій 3-го жовтня 2014 року в ДАПі.
Потім, після урочистої церемонії нагородження бійців, командирів і ветеранів ДУК ПС, ми переговорили з Андрієм Стемпіцьким. Я поставив усі, в тому числі незручні, питання. Це була чоловіча розмова. Багато важливого з’ясувалося. Із здивуванням вияснилося, що ми в багатьох пунктах співпадаємо в поглядах і світогляді. А головне – віримо в нашу перемогу і в принципи військового братерства. Маємо спільну позицію щодо справи захисту прав добровольців і захисників Вітчизни і поділяємо думку про необхідність прийняття закону, який би це враховував і врегульовував.
Зустріч справила на мене добре враження. Бачився з кількома побратимами сина, говорив з ними. Сила йде від цих людей, велика сила. Шкода було, що її не відчувають поки що ті, хто думає що добровольці знищені. І немає опору хаосу в тилу. Є друзі, і є кому захищати народ і Україну. І головне: поспілкувавшись в колі ДУКівців, я зрозумів – добровольчий України живий і нікому його не знищити. І тільки від суспільства залежить, наскільки швидко він, як прапор, замайорить над Україною”.
Фото на головній сторінці: Сергій Олександрович Горбенко із синовою нагородою.
Про Святослава Горбенка також читайте:
Відео: “Добровольці Божої Чоти” у виконанні Олекси Бика
Відео: “Меч Арея”, співає Сергій Василюк
