Польща передасть до міжнародного суду справу про масовий розстріл поляків у Катинському лісі
Польща хоче передати до міжнародного суду справу про масовий розстріл поляків у Катинському лісі катами сталінського НКВС.
“Геноцид не має терміну давності”, – заявив президент Польщі Анджей Дуда Глава держави має намір здійснити відповідні кроки “найближчим часом”. Він не уточнив, до якого саме суду хоче звернутися Польща. У 2012 році ЄСПЛ класифікував Катинський розстріл як воєнний злочин.
Нагадаємо: 84 роки тому, 11 серпня 1937-го сталінський поплічник начальник НКВС Микола Єжов підписв наказ про етнічне винищення поляків – громадян Радянського Союзу. Наказ схвалило Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіним. Так звана Польська операція НКВС була одним із найбільших злочинів проти польського народу у 20-му столітті.
Польська операція була спрямована переважно проти поляків, які після Ризького договору опинилися в межах СРСР. У 1937 році їх звинуватили у шпигунстві на користь Речі Посполитої та засудили до страти або вислали до трудових таборів.
Переважна більшість жертв цієї винищувальної операції НКВС були поляками, але переслідували також інші національні та етнічні групи, зокрема значну кількість українців.
Доктор Кароль Навроцький, голова Інституту національної пам’яті, сказав, що в роки великого терору в СРСР поляки були особливо переслідуваною нацією.
«Сам Сталін у 1937 році називав поляків польським брудом. Як встановили історики, польські громадяни СРСР ставали перед розстрільними взводами в 36 разів частіше, ніж представники інших національностей», – сказав він.
Голова Управління у справах ветеранів та репресованих Ян Юзеф Каспшик зазначив, що неприязнь комуністів до поляків виникла після розгрому совєтів у 1920 році.
Незважаючи на те, що час минав, у Кремлі поляків вважали загрозою. «Ленін сказав, що там є все, що можна захопити, але Пілсудський та його поляки зупинили революцію, їх ніколи не можна пробачити», – сказав Ян Юзеф Каспшик.
“Український репортер” грунтовно розповідав про злочини сталінських катів щодо польських громадян. Так, у статті “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка” ми писали:
розстріл польських полонених весною 1940 року органами НКВС СРСР на чолі з Лаврентієм Берією, за колективним дорученням Політбюро ЦК ВКП (б) і секретаря ЦК Йосипа Сталіна, увійшов в історію під назвами «Катинська трагедія», «Катинська справа», «Катинський розстріл», «Катинський злочин», «Проблема Катині». Цей термін є збірним, ним позначаються всі місця вбивств 21 857 поляків, які утримувались у таборах і в’язницях НКВС.
5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях.
«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».
Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях.
Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР.
Впродовж наступних 47 років село Катинь залишалося єдиним достовірно відомим місцем поховання жертв сталінського режиму.
Керівники СРСР до кінця 1990 року категорично заперечували причетність НКВС та керівництва тодішнього Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним до розстрілів польських військовополонених і звинувачували у цих вбивствах нацистську Німеччину.
Лише під тиском політичних змін президент СРСР Михайло Горбачов, а згодом і президент РФ Борис Єльцин визнали цей факт і розсекретили частину документів…
