“В Росії “царі” міняються, а мізки ніби їм пересаджують від попереднього всеімперського трупа”. Про інтерв’ю Суркова
Знову бризкає отрутою Московія. Колишній помічник президента Росії Владислав Сурков заявив, що “України немає, є українство” і що “Донбас не заслуговує такого приниження”, як повернення до її складу.
Сурков не бачить іншого способу взаємодії з Україною, як силовий примус до “братерства”.
Хижим крука сурковим, жириновським та іже з ними нагадаємо, що думає про їхнє вєлікодєржавіє український письменник Євген Дудар:
“Всеросійський Буратіно”, як «ніжно» називають сусіди Путіна.., черговий раз плюнув у наш город. Мовляв, Україна – не держава… І ніколи державою не була…
Достойний нащадок Валуєва, Сталіна та “Залізного Фелікса” ще раз довів, що в Росії “царі” міняються, а мізки ніби їм пересаджують від попереднього всеімперського трупа. Та й апетити в них ніби переповзають з утроби в утробу. Й совість у кожного з них атрофована…
Життєвий досвід показує, що з дурнем і підляком сперечатися не варто. Бо підляк для своєї “правоти” використає ще десятки інших підляків… І з білого зроблять чорне. А дурня ніколи нічим не переконаєш . Бо дурість, як і брехня, безмежна.
Та попри усе, є і с т и н а. Вона потрібна порядним і розумним. На усіх континентах, в усіх державах.
“Між росіянами є найбільше таких, які мали- і ще мають- дуже примітивний підхід у стосунках з Україною…”- це слова англійського вченого Ланселота Лавтона. Сказані ще 1939 року, у Лондоні. На засіданні Близько і Середньо східного товариства. В промові: “ Україна – найбільша проблема Європи”.
До цієї праці ще повернемося. Не для того, аби просвіщати дурнів, чи закликати до чеснот підляків. А для того, щоб показати ще не збоченим українцям, звідкіля ростуть ноги наших бід, і до чого маємо прикласти рук. І таки добре прикласти…
“…Можна довести, що упродовж трьох окремих періодів Українська держава існувала,- стверджує Ланселот Лавтон.- Перший з них – від дев’ятого до тринадцятого століття. Упродовж цих понад триста років на території, знаній сьогодні, як Україна, існувала потужна й культурна держава, одна з найпередовіших у Європі. Держава під назвою Русь була Україною, а її столицею був Київ. Хоч її звязки з північчю були різні, росіяни говорять, що вона була тотожною з Росією, тобто з нацією, яка заіснувала кілька століть пізніше. Внаслідок цього вони присвоїли собі її територію, її народ, її героїв, її святих, її культуру і все її майно. А проте їх власний історик Ключевський признає, що населення тих двох районів… складалося з двох окремих етнічних груп…”
Малюнок Андрія Петренка
Повна версія памфлета Євгена Дударя:
Фрагмент відеоінтерв’ю з Петром Таланчуком:
“Розбудова держави”, шарлатани й путани
