Дешева енергія Трампа
В американській нафтовій сфері розгортаються «революційні» реформи.
Ще не встигла вiдбутися iнавгурацiя Трампа, як на сайтi Бiлого дому зняли екологiчну сторiнку та розмiстили «план з енергетики» (An America First Energy Plan). Але його втіленню в життя заважає Управління охорони навколишнього середовища (Environmental Protection Agency, EPA), тому Трамп хоче бачити його головою генпрокурора Оклахоми Скотта Прюітта.
Той відомий своїми позовами до EPA, заперечуванням антропогенного фактору в змінах клімату і зв’язками з паливними компаніями…
Як бачите, завідувати установами, які йому не до вподоби, Трамп пропонує ретроградам, не дбаючи про їхню компетенцію. У сенатському комітеті, незважаючи на близькість позицій Прюітта та республіканців (інтереси паливного бізнесу в США асоціюють з ними, а Прюітт їх захищає), йому довелося відповідати на деякі неприємні запитання.
Але поводився він упевнено і питання сенатора Джеффа Мерклі, як він оцінює протидію змінам клімату, фактично манкірував: «Тут важко розставити пріоритети». І дав зрозуміти, що «проблема СО2» для нього не з першочергових.
Даремно Сандерс іронізував, питаючи, чому взагалі змінюється клімат? Прюітт дипломатично визнав наявність людського фактору, але відмовився вважати його головною причиною. Тоді Сандерс поцікавився, чи має намір Прюітт покарати ті паливні компанії, що стали однією з причин землетрусів у його рідній Оклахомі?
Протеже Трампа холоднокровно обмежився занепокоєнням у зв’язку з цим, і тоді Сандерс заявив про намір голосувати проти його кандидатури.
Трамп має намір кинути щуку в річку: під час перебування прокурором Прюітт часто подавав у суд на агентство, яке він збирається очолити, причому в інтересах паливного бізнесу, захищаючи від звинувачень із приводу метанових викидів, вмісту ртуті в диму вугільних електростанцій тощо. І нітрохи не зніяковів, коли йому про це нагадали.
Мало того, він спокійно визнав, що не оприлюднив тисячі документів з листування своєї прокуратури з паливними компаніями, до чого його зобов’язував закон штату.
За цією впевненістю стоїть республіканська більшість, тому думка Сандерса не вирішальна, як і думка Сема Адамса, директора Інституту світових ресурсів. «На слуханнях Прюітт, в якого великі зв’язки у паливному бізнесі, не виявив прихильності до контролю за змінами клімату і захисту громадського здоров’я.
Визнаючи, що агентство має відіграти роль у регулюванні викидів вуглекислого газу, він так і не змусив повірити, що виконає свій обов’язок на посаді голови агентства і доб’ється скорочення цих викидів», – заявив Адамс.
Отже, Сенат на боці Трампа, який не має наміру слідувати Паризьким угодам. Але чи піде на користь Америці його «план»? Адміністрація прагнутиме знизити витрати виробників, говориться там, підвищивши використання американських ресурсів і звільнивши країну від залежності від іноземної нафти. Для чого будуть прибрані всі обмеження, такі як вимоги Плану дій щодо клімату і законів про американські води.
Це дасть зростання заробітної плати більш ніж на $30 мільярдів протягом 7 років. Адміністрація підтримає сланцеву революцію, щоб принести країні робочі місця і процвітання мільйонам! Для чого необхідно використовувати неосвоєні запаси сланцевої нафти і природного газу, оцінені в $50 трильйонів, особливо на федеральних землях.
«Ми використаємо отримані доходи для відновлення наших доріг, шкіл, мостів і громадської інфраструктури. Дешева енергія буде великим стимулом і для американського сільського господарства».
Власне кажучи, планом цю купу популістських гасел назвати важко. Його автори явно не замислювалися, до чого призведе бурхливе зростання видобутку в США, хоча приклад перед їхніми очима.
У 2014 р. таке зростання призвело до перенасичення ринку. Наслідком став обвал цін, у результаті чого нафтовидобувні країни опинилися в настільки скрутному становищі, що Росія пішла на безпрецедентні кроки і переконала країни ОПЕК скоротити видобуток. Але від них ціни вже мало залежать. Головним регулятором стала Америка. Такий результат сланцевої революції.
Звичайно, добре, що епоха дорогої нафти закінчилась, але роль регулятора має свої мінуси. Бо балансування цін відбувається автоматично. До чого призвело їхнє падіння?
Нафтові компанії почали консервувати свердловини і згортати видобуток, а також інвестувати у сланцеві проекти. Оскільки ця нафта недешева. І хоча її собівартість швидко падає, та лише після досягнення $50 за барель почалося відновлення галузі. Яке знову призведе до зростання пропозиції, стабілізації цін і гальмування видобутку.
Але звідки візьметься «дешева енергія» Трампа? Він хоче «використовувати неосвоєні запаси сланцевої нафти і природного газу», зняти всі екологічні обмеження і заборони на розвідку й видобуток на шельфі, в тому числі в Арктиці, для чого йому і знадобився бульдозер Прюітт. Але невже він не знає, що сланцева, шельфова і особливо арктична нафта – це дорога нафта, і тому споживачі віддадуть перевагу дешевій імпортній. Тобто план Трампа в першу чергу вдарить по американських нафтовиках! І по споживачах.
Або він і в цьому випадку має намір вдатися до протекціонізму й обкласти імпорт нафти заборонними митами? Але тоді енергія не буде дешевою. І як тоді розцінювати його критику обамівської заборони на будівництво останньої черги нафтопроводу Keystone?
Як приклад лицемірства або нерозуміння реальної економіки? Адже саме з відкриття у січні 2014 року цієї труби, по якій дешева канадська нафта хлинула на переповнений сланцевою нафтою американський ринок, і почалося падіння цін. Трамп хоче поглибити цей гіркий досвід?
Уже перші кроки цього досить немолодого торговця нерухомістю показують, що він безнадійно застряг у минулому столітті і його уявлення про економіку вельми далекі від реальності. Господи, спаси і збережи Америку!
Юрій КІРПІЧОВ, Нью-Йорк, США (спеціально для «Українського репортера»)
