Завдяки втручанню омбудсмана з приватного реабілітаційного центру на Київщині було звільнено іноземця, патріота України
“Спецдім, де ламають душі, або Жахіття закритого реабілітаційного центру біля Києва”. Під таким заголовком на сайті “Український репортер” 8 січня цього року було опубліковано критичний матеріал про те, що в Київській області, на території одного з приватних закритих реабілітаційних центрів кояться страшні речі, які варто назвати моральними тортурами, знущанням над людьми. Грубе порушення прав громадян стало тут нормою, увійшло в правило.
Саме про це розповів в інтерв’ю киянин Степан Васильченко (ім’я та прізвище з етичних міркувань змінені), який побував у цьому пеклі. Там він подружився з іноземцем, якого також було кинуто до цього жорстокого реабілітаційного центру (приватного двоповерхового будинку за високим парканом за 12 кілометрів од Києва). До речі, іноземний громадянин вже шість років мешкає у нашій країні, є великим патріотом України, допомагає воїнам.
– Він з перших днів став до мене добре ставитися, ми подружилися, – розповідавє про іноземця Степан Васильченко. – І він від мене, що називається, не відходив. Де я – там і він… Ділилися один з одним цукерками, спілкувалися. Одного разу він каже: «Я хочу втекти звідсіля». І запитав, що йому буде за цей вчинок. Я відповів: якщо план втечі вдасться, то, звісно, все буде добре. Бо «влада будинку» не має жодних прав вчиняти будь-яке насильство щодо вільної людини. Він – емоційна людина, у нього в душі все кипіло. Доказував свою правоту в розмовах з наглядачами, мовляв, будує безліч хороших творчих планів, а вони йому перешкоджають. Він не розумів, чому з ним так чинять, чому так «ставляться» до нього…
Наглядачі дали йому зрозуміти, що тут ти «ніхто» і звати тебе «ніяк», що тут… не Європа. Це на волі ти – європеєць, а тут мусиш дотримуватися наших правил. Я бачив по вигляду іноземця, що він «ламається»… Все тускнів. На перших порах був дуже емоційним, а потім, схоже, морально виснажився. Психологічно там дуже важко витримати… Цього іноземця наглядачі постійно штрафували – кожного ранку змушували писати ненависні «реферати» – з п’ятої до сьомої. Я поїхав раптово звідтіля, тому він не зміг мені передати записку на свободу. Хочеться йому допомогти вирватися з цього каземату”.
Редакція публічно звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової здійснити моніторинговий візит до цього реабілітаційного центру з метою перевірки дотримання прав людини. Нам відомо, що з цього питання до омбудсмана також надійшли звернення представників громадськості, інтелігенції. І результат не забарився.
Відомо, що будь-які ненависні мури, навіть найвищі, падають, якщо люди прагнуть волі, якщо спільними зусиллями домагатися правди, торжества законності. Так сталося і в цьому випадку. 13 січня Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомила у Фейсбуку:
“Було поновлено право громадянина на свободу та особисту недотокранність” – цей висновок з інформації омбудсмана не може не тішити. Людина – на волі! Тому щиро вдячні омбудсману Людмилі Денісовій за ефективну і принципову діяльність у сфері захисту прав громадян. Маємо надію, що поліція Київської області проведе об’єктивну і принципову перевірку цього спецзакладу, де ламають душі, і зробить правовий висновок. Беззаконня має канути в лету.
Леонід Фросевич
На фото: 13 січня 2022 року. Перші кроки на волі. Щойно мури жорстокого реабілітаційного центру залишив іноземний громадянин, патріот України (другий ліворуч).
Фото із Фейсбук-сторінки Людмили Денісової.
