Вже рік як нема з нами великого журналіста і письменника Степана Павловича Колесника (+відео)
Вже рік як нема з нами Степана Павловича Колесника, людини глибокої порядності, винятково приципового, яскравого публіциста, який переймався долями героїв своїх нарисів і мав особливий талант так виписати людський характер у матеріалі, що здавалося – перед тобою полотно великого художника.
Степан Павлович не боявся писати дуже гострі критичні статті та памфлети про різну шушваль, хабарників та злодюг будь-якого калібру, з будь-яких владних кабінетів. У нього була колосальна віра у непереможний дух українського народу.
Коли насунулася на нас широкомасштабна війна, ми телефоном спілкувалися зі Степаном Павловичем про цю страшну біду. Колесник, як і мільйони українців, жив болями і тривогами за рідну землю. Він також обурювався, кипів праведним гнівом, чому ООН не може поставити на місце російських терористів. Тим не менш, Колесник був твердо переконаний: великий і звитяжний український народ неодмінно здолає цю нечисть.
Ми часто згадуємо Степана Павловича, його поради, мудре слово… Ще на факультеті журналістики у Шевченковому університеті ми, тодішні студенти, “вбирали” у себе його роздуми про те, яким має бути журналіст, як розговорити співрозмовника, якими мають бути деталі в матеріалі, через яке «сито» просіювати факти… І ці лекції Учитель читав на підставі величезного практичного досвіду! Не з книжок…
Доземний уклін Вам, дорогий Степане Павловичу! Вдячні долі, що звела нас з Вами! Пам’ятаємо, сумуємо!
Леонід Фросевич, Світлана Фросевич
