В українському суспільстві намітилась нова розділова лінія – за віком
Останнім часом у нас, на жаль, намітилась нова розділова лінія в суспільстві. За віком. Причому не лише в політиці і управлінні. Але й в інших сферах життя.
Нещодавно зі мною ділився такими спостереженнями і один відомий митець, талановита людина, висловлюючи тривогу з приводу таких проявів. Для молодої й амбітної порослі, покоління «пупсиків», як дехто їх називає, всі старші за них — це «відстій». Не більше й не менше. Що вже насторожує. Бо це небезпечна тенденція.
Ніщо не ново під місяцем — стара, як світ, істина. Людство це все уже не раз проходило. Нігілісти, тургенєвські «діти», що заперечували погляди «батьків». І т.д. і т.п. Сумні уроки хунвейбінів з їх «культурною революцією» та гаслами викорінювати чотири застарілості — старі ідеї, стару культуру, старі звичаї, старі звички, — певно, підзабулися.
Або згадаймо «молоду київську команду» вже в новітній історії. І чим це закінчилось. Одним з глашатаїв такого світорозуміння виступив не так давно, в 2017 році, 3 листопада, Айварас Абромавичус, колишній міністр економіки в уряді «реформаторів» Арсенія Яценюка, — що тепер знову виринув на поверхню.
В одному з інтерв’ю він тоді сказав: «І зараз потрібно попросити триматися подалі від ухвалення рішень людей із сивим волоссям, таких розумників із термінологією на зразок «інституційна пам’ять». Я таких викидаю у сміттєвий бак, треба запитувати у 30-річних, 20-річних!»
Спробував би він подібне заявити в конгресі США чи в британському парламенті, щоб з ним було.
А у нас нічого. Як з гусака вода. Ну прямо як у тій відомій пісні «Молодым — везде у нас дорога…», щоправда продовження там повчальне «Старикам — везде у нас почёт». Уже було «разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим…», і що з цього вийшло — відомо.
Середній вік новообраної Верховної Ради — 41 рік. Такого віку у нас в Україні 599 760 осіб або 1,4% від загальної чисельності населення.
І вони сьогодні вважають, що історія починається з них, все, що було до того — не годиться, все, що вони пропонують, — єдино правильне. Ну прямо носії істини в останній інстанції. Самозакохані у войовничому дилетантському «всезнайстві».
Тих, хто старше за них — до 70 років, — понад 17 млн, що складає 40,5% від загальної чисельності населення країни, та 55% від працездатної її частини. Якщо взяти за критерій Абромавичуса — що можна зважати лише на тих, кому до 30 років, то від 30 до 70 років у нас майже 24 млн — 57% від усього населення, і 77,5% від тих, хто у працездатному віці.
Їх усіх відкинути? Тримати подалі від ухвалення рішень? Викинути у «сміттєвий бак»?
Де ви, такі «розумні» взялися? З якої планети прилетіли? Хоча, я ж забув, з інтернету, і зразу під купол ВР і в чиновницькі кабінети. Навіть, пробачте на слові, будки, самі знаєте якої, в житті у більшості не побудували, а так зневажливо ставитесь до тих, хто розбудовував державу, і на чиїх плечах вона тримається зараз.
Запускаєте бумеранг, який обов’язково до вас повернеться. Років за 10, а може й раніше. Прийдуть такі ж, вирощені вами, руйнівники підвалин, і так само відправлять вас в утиль.
“И то и другое я видел не раз –
Кого ты хотел удивить?”
Така поведінка нової «еліти» не сприяє консолідації суспільства, сталому його розвитку, позбавляє його спадковості й перспективи. Хто плює в минуле, топчеться по сучасному, той отримує постpiл з майбутнього.
Мудрий Андре Моруа писав: «Лично я думаю, что все возрасты жизни имеют право на уважение. И общество, где не почитают стариков, и общество, где не любят молодежь, равно несовершенны… Достоинства не зависят от возраста. Да и сам возраст – понятие относительное. Бывают разочарованные во всем двадцатилетние старики; бывают восьмидесятилетние юноши, молодые душой и телом, полные замыслов».
Тож бажаю усім такої ж мудрості, і бути молодим не за паспортом, а в помислах і діях. Бо молодість — це не вік, — це стан душі.
Леонід КОСАКІВСЬКИЙ, Перший Київський міський голова
