Сьогодні – День Віри, Надії, Любові. Історія свята, прикмети та традиції

Сьогодні, 30 вересня — день Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Переказ свідчить, що Софія була вдовою і прищеплювала дочкам віру в Христа, однак у той час широко розповсюдженим було язичництво, а тому, імператор, дізнавшись про чотирьох християнок, вирішив звернути їх у свою віру.

У народі свято ще називають «вселенськими жіночими іменинами».

За наказом римського імператора Адріана юних сестер катували, щоб вони відмовилися від Христа. Але молитва дала їм сили витримати катування. Не добившись свого, римляни обезголовили сестер. Подвиг їх віри є прикладом для кожного православного християнина. Мати Софія три дні і три ночі проплакала на могилах дочок, після чого Бог забрав її душу.

Дівчата виявилися непохитними та відкинули не тільки вмовляння імператора, але й подарунки. За це їх піддали численним мукам, а потім обезголовили, і лише тільки тоді дівчата загинули. Сама ж Софія, поховавши дочок, померла від горя через три дні.

Сестри Віра, Надія, Любов, чиї імена означають три головні християнські чесноти, стали великомученицями у віці 12, 10 і 9 років у II столітті нашої ери.

“Коли ми вітаємо один одного з тої чи іншої нагоди, то найчастіше до числа наших побажань входять саме ці чесноти – віра, надія і любов, ну і також, звісно, бажаємо ми один одному “софії”, тобто мудрості, – розповідає священник УГКЦ Богдан Чурило.
Вітаючи всіх, хто носить імена Софії, Віри, Надії та Любові, хочу, щоби ми задумалися над місцем цих чеснот у житті кожного із нас.
Від цих чеснот віє таким жаданим сьогодні миром, бо де живе мудрість, істинна віра, нелукава любов і вічна надія, там є умиротворення і спокій. Молімось святим мученицям Вірі, Надії, Любові та матері їх Софії, щоб через їх заступництво Господь дарував нам мудрість, зміцнив в серцях наших віру, надію і любов і зіслав силу для перенесення скорбот та спокус, щоб бувши випробовуваними, здобули вінок життя, який обіцяв Господь тим, які люблять Його”.

Раніше на Русі дівчата і жінки намагалися з ранку виплакати все своє горе в цей день. Народ вірив, що сльози спокутують всі гріхи, дозволяючи в майбутньому стати щасливішим. Зі сльозами жінки виливають всю свою гіркоту, і протягом року доведеться менше турбуватися. 30 вересня тепер неодмінно потрібно відвідати храм і помолитися матері Софії. У святої можна просити зміцнення віри, здоров’я дітей, допомоги в зачатті дитини і позбавленні від жіночих хвороб. У це свято потрібно більше часу присвятити своїм рідним.

У цей день було заведено дякувати своїм матерям за науку, доброту і милосердя, а дочкам – за послух і чуйність.

В день свята жінкам не можна працювати. Господиням краще відкласти прибирання, прання, прасування і приготування їжі на інший день. Краще відмовитися від справ, щоб не відштовхнути удачу і благополуччя.

Важливо стежити за своїми помислами і справами. Все погане, бажане іншим в цей день, неодмінно повернеться до відправника.

Як і в більшість церковних свят, заборонено лихословити, грубити, лаятися, ображати, особливо жінок і дітей.

Також у цей день не можна було влаштовувати ніяких гулянь. Категорично забороняється проводити вінчання і весілля. В цей день завжди холодно й дощить. Після Віри, Надії, Любові починаються перші заморозки.

Народні прикмети:

якщо журавлі полетять у цей день, то на Покров буде мороз, а ні, то зима настане пізніше; зазвичай слідом журавлям кричали: «колесом дорога», для того, щоби навесні вони знову повернулися в рідні місця;
якщо в цей день пішов дощ, буде рання весна;
на Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають.

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *