Шизофренія на замовлення. Що відбувається в психоневрологічному інтернаті (+відео)
У Святошинському психоневрологічному інтернаті побувала з моніторинговою місією група незалежних вітчизняних та іноземних експертів. Разом з ними установу відвідали також представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Висновки – невтішні: дуже багато порушень прав людини. В інтернаті – майже тоталітарне суспільство, в якому керівництво установи має повну владу над свободою та життям підопічних. Протягом останніх 20 років лише двом підопічним вдалося залишити заклад живими – інші залишалися в ньому до кінця свого життя. Майже довічне ув’язнення.
Експерти розмовляли в інтернаті з багатьма жінками, яких, на думку фахівців моніторингової місії, тут взагалі не повинно було бути і які легко жили б у відкритому суспільстві. Навіть працівники інтернату, включаючи директора Євгена Тинка, визнавали, що деякі діагнози насправді вигадано з єдиною метою – проштампувати рішення про госпіталізацію.
Хто зацікавлений у тому, щоб людину назавжди спровадити до психоневрологічного інтернату? Кому вигідно? Президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман (а він також був у складі моніторингової місії) говорить про небезпечну тенденцію часу – приблизно 20-30 відсотків мешканців інтернатів або ж не є хворими або ж мають не такі вже й важкі захворювання, щоб їх тримати в таких закладах. На думку Семена Фішелевича, причиною є або діагностичні помилки, або злочинна діяльність окремих психіатрів, які слухають «поради» різних мафіозних спритників, «штампуючи» діагнози.
Певно, є зацікавленість у фінансових ресурсах, нерухомості, земельних ділянках…
Експертам з моніторингової місії одна із підопічних Святошинського інтернату розповіла в присутності лікаря про свій відчай і безпорадність через перебування в цьому закладі. Однак лікар відкидав її скарги, радив експертам не звертати на неї уваги, адже вона через хворобу – «патологічна брехуха, має позитивні симптоми шизофренії».
Під час розмови з директором інтернату Євгеном Тинком фахівці з моніторингової місії були вражені його словами: «Після того, як сюди потрапиш, можна й ніколи не вийти…». Він підтвердив, що «передбачуваного або надійного механізму убезпечити людину від свавільного примусового направлення до інтернату немає». До речі, керманич цієї установи не заперечував, що набридливого сусіда або небажаного родича можна позбутися, направивши до інтернату. Він додав, що людині можуть навіть поставити діагноз «шизофренія», аби легалізувати таку ізоляцію.
А якщо хтось з мешканців інтернату протестує? «Тоді він має справу з репресивною системою, яка застосовує й медикаментозні засоби», – вважає правозахисник, генеральний секретар міжнародної організації «Глобальна ініціатива у психіатрії» (FGIP) Роберт ван Ворен. Він прогнозує, що доповідь моніторингової місії підштовхне українські офіційні інстанції до розслідування, в тому числі щодо використання фінансів.
Реагування мусить бути. Адже незалежні фахівці стверджують про серйозні порушення прав людини. Зокрема, Довіл Юодкайте (Форум з питань інвалідності, Литва) говорить: «Оскільки Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю, то повинна дотримуватися вимог цього документа». Наприклад, стаття 14 Конвенції: принцип свободи та особистої недоторканності вимагає, щоб особи з інвалідністю не позбавлялися волі незаконно чи довільно, і щоб будь-яке позбавлення волі відповідало законові. А наявність інвалідності у жодному випадку не ставало підставою для позбавлення волі.
На жаль, в інтернаті немає жодних процедур, щоб люди могли оскаржити своє лікування чи тримання в установі.
Побачене наштовхнуло учасників місії на такий образ: в інтернаті, по один бік – безправні пацієнти, яких вважають вже не людьми, а доведеними до стану неправоздатних, зламаних апаратів, що не варто й лагодити, кинутих напризволяще істот, а по другий – медичні працівники, що спостерігають за підопічними і порядкують ними зі своєї зруйнованої башти біомедичної моделі.
З доповіді моніторингової місії
Святошинський психоневрологічний інтернат – найбільша установа такого типу в Україні, розрахована на 750 підопічних. 25 січня 2018 року в закладі перебувало 689 підопічних, найстаршому з яких було 92 роки. Середня кількість підопічних коливається від 685 до 705. До інтернату приймають пацієнтів віком від 18 років.
Із 689 підопічних, які перебувають в установі, 624 особи офіційно визнані недієздатними; близько двохсот із них перебувають під опікою директора або ж адміністрації установи, опікунами решти 424-х є їхні родичі.
75% суми пенсії по інвалідності йдуть на покриття витрат установи: зарплату персоналу, організацію харчування, ремонт будівель, вартість (медичного) огляду. Решта 25% надходить у розпорядження підопічних або в разі встановлення їх недієздатності – опікунові за законом. Якщо опікуном виступає установа або її директор, то кошти депонуються на особистому банківському рахунку підопічного і опікунська рада контролює використання цих коштів.
Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Євгенія МАЙОРОВА
На цю тему читайте також
