Щодо мовного скандалу з Данилком-Вєркою Сердючкою. Роздуми письменниці
Повернулася подумки до ситуації з Данилком-Вєркою Сердючкою, якому зробили зауваження за порушення закону і виконання пісень московитською, а він у відповідь натикав дуль усім зі сцени.
Згадалося, як я з родиною у 2017 році напередодні написання закону про мову поїхали помандрувати в Европу. Я поставила перед собою завдання вивчити, як вирішене там мовне питання і планувала провести моє дослідження в полі, тобто, подивитися, як мовне питання працює на вулицях, у сфері обслуговування тощо, побувати в школах, а також поспілкуватися з офіційними особами на предмет законодавства.
Почали з країн Балтії: Литви, Латвії, Естонії. Я писала звідти свої репортажі, які були популярні серед українців, бо ми відкривали для себе нову тоді тему – а як з мовою у них. Тепер ми знаємо, як. Тоді ж наші політики нас годували гнилою рибою, що в Європі кордони відкриті, і з мовним питанням теж упали всі кордони, тепер там хто як хоче, так і спілкується. І ми ж вірили цій брехні. Ну може не всі, та все ж. Тому, перш ніж всунути голову у мовну пастку нашого майбутнього закону, я вирішила сама все побачити, почути і «помацати».
Напишу зараз лише одне з тих вражень. Нас зустріли автом в аеропорту Латвії і дорогою увімкнули латиське радіо. Я почула знайому всім старшим людям мелодію пісні, яка була дуже популярна в моїй юності, і написана мастодонтами радянської естради Раймондом Паулсом та Ільйой Рєзніковим, і виконана не меншими мастодонтами Лаймою Вайкуле та Валерієм Леонтьєвим (це вам не Вєрка якась «всьо будєт харашо»), а топова пісня радянської естради «Ах вєрнісаж, ах вєрнісаж, какой партрєт, какой пєйзаж…» – ОДНАК, мелодія, яку я почула по радіо була мені знайома, а от слова – ні, бо ця пісня звучала у виконанні Лайми Вайкуле латиською мовою.
Мало того, що в ті дні перебування в цих трьох країнах я не почула на радіо жодної москвомовної пісні (не знаю, як тепер), так ще й знайомі мені москвомовні пісні Лайми Вайкуле – всі були перекладені і співалися латиською.
Я запитала тоді в депутата їхнього сейму, в автівці з яким ми їхали, чому всі пісні перекладені? Він сказав, що так зобов’язало законодавство. Я спитала, чи не було нарікань чи й обурення від їхньої зірки Лайми Вайкуле або московської зірки Іллі Рєзнікова – на що депутат лише очима покліпав і спитав мене:
– Як це? Це ж закон такий.
Більше того, він сказав щось типу такого, що Лайма латишка, закон латиський, тож вона навіть сприяла перекладам, вона ж не ворог свого народу і собі…
Нагадаю, що в них не було війни, але були мордобої москвомовних. На відміну від нас – у нас війна є і мордобоїв за московську мову немає.
Навпаки, Вєрка Сердючка ще й дуль нам публічно у писки за свою московську талалайку натикає.
То я собі й думаю, а чи така вже й винна Вєрка.
Лариса Ніцой, письменниця
Джерело: Фейсбук
