У “Мистецькому арсеналі” – книги на будь-який смак
У VII Міжнародному фестивалі “Книжковий Арсенал” беруть участь понад 50 відомих письменників, літературних діячів та митців із США, Канади, Великобританії, Японії, Швеції, Норвегії, Польщі, Чехії та інших країн.
“Український репортер” радить вам звернути увагу на деякі цікаві дослідження. Наприклад, чи відомо вам, що Олександр Вертинський — нащадок Гоголя? Але це — факт, стверджує письменник і журналіст Олександр Балабко, який і дослідив це.
Свій роман-есе у трьох книгах “Олександр Вертинський, нащадок Гоголя. Шляхами артиста” автор презентував під час фестивалю “Книжковий Арсенал”.
Кореспондентка “Українського репортера” поспілкувалася з Олександром Балабком і з`ясувала, що письменник, працюючи над твором про всесвітньо відомого нашого земляка, уважно перечитав спогади його дружини Лідії Володимирівни “Синій птах кохання”, видані у 2004 році.
Із спогадів Лідії Володимирівни Олександр Балабко дізнався, що мати її видатного чоловіка Євгенія Степанівна Скарлацька походила з дворянської родини Ілляшенків-Скарлацьких. Цей рід бере свій початок від троюрідного брата рідного діда Миколи Гоголя Панаса Дем`яновича Гоголя-Яновського. А у власних спогадах Олександр Вертинський згадував про те, як він малим хлопчиком їздив на гостини до двоюрідних тіток на Черкащину — в село Подільське Золотоніського району та село Озерище Канівського району.
Мемуари великого киянина, якому, на жаль, довелося жити далеко від батьківщини, пронизані глибоким українським колоритом, досить влучно відтворюють життя поміщиків початку ХХ століття і, на думку Олександра Балабка, чимось нагадують “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” Миколи Гоголя.
Звичайно, автор роману-есе зумів підтвердити факти, наведені у спогадах самого Вертинського та його дружини, документально. Виявляється, що у відомому дослідженні Мадзолевського “Гербовник малоросійських родів” йдеться про те, що саме у тих місцях, куди їздив малим Олександр Вертинський, і жили на той час Ілляшенки, Приходьки, Скарлацькі — роди, що належать до однієї з гілок роду славетного Миколи Гоголя. Та й, як дослідив Олександр Балабко, дружина Вертинського, його доньки Маріанна та Анастасія вважали, що профіль їхнього чоловіка та батька дуже вже нагадує профіль Гоголя.
А ще – двох великих українців, які жили в різний час, поєднує спільна доля — їм мало довелося жити на батьківщині, мало їй послужити. Вертинський шукав визнання в Москві, Гоголь — в Петербурзі. А, крім того, ще й поневіряння по закордонах.
Роман-есе Олександра Балабка “Олександр Вертинський, нащадок Гоголя. Шляхами артиста” – це лише невеличка, безумовно, помітна, але все ж краплина у великому книжковому морі “Книжкового Арсеналу”. Всього ж тут представлено продукцію понад 150 вітчизняних видавництв, відомих і мало знаних, великих і малих. Важко, звичайно, в такому різноманітті читачам знайти “свою” книгу до душі. І все ж, можливо, варто інколи прислухатися і до порад інших. Так, наприклад, Оксана Щур у групі “ТСН. Блоги” виокремила серед безлічі інших чотири книги різних видавництв і ділиться своїми думками щодо цих видань.
Любителям віршованого слова вона радить “Антологію української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана (видавництво А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га). Упорядник книги — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Іван Малкович подав у об`ємному виданні твори українських поетів, які жили сто років тому, а також тих, що живуть і творять сьогодні.
Видавництво “Темпера” представило на “Книжковому Арсеналі” також колективний твір. Книга “Моя кар`єра” (упорядник Ярина Цимбал) – незвичайна і несподівана. Адже – це жіноча проза двадцятих років минулого століття. Це, як пише Оксана Щур, “час зміни цінностей, емансипації, вільного кохання, коли “нова жінка” з`являється також і в художній літературі, ба, навіть сама пробує писати”.
До антології “Моя кар`єра” увійшли: повість Олександри Свекли “Надломлені серцем”, оповідання Марії Галич, Галі Орлівни та Варвари Чередниченко.
Спогади “Тисяча доріг” (видавництво “Смолоскип”) написала також жінка — Марія Савчин, учасниця підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни. Авторка мемуарів провела у підпіллі дев`ять років — з 1944-го до 1953-го, була заміжньою за полковником УПА Василем Галасою, виїхала до США.
Книга Тараса Лютого “Корабель шаленців” (Видавництво Старого Лева) різко відрізняється від творів, названих вище. Адже це не роман, не повість, не мемуари, а науково-популярне видання, в якому складні філософські узагальнення подано в простій доступній формі.
Взагалі на “Книжковому Арсеналі” продаватимуть книжки, які важко знайти у мережевих книгарнях. Тут також на стенді “Музейний простір” можна буде ознайомитися з виданнями, підготовленими музейними установами у рамках їхньої дослідницької роботи. На фестивалі працюватиме також секція “Малі видавці”, спрямована на підтримку невеликих видавничих ініціатив, де представлять свою продукцію (часто за нижчими цінами) мало відомі видавці.
Та “Книжковий Арсенал” – це, безумовно, не лише придбання книжок. На його учасників і гостей чекає цього року багато інших цікавих і пізнавальних подій. Тут, як завжди, можна буде поспілкуватися з авторами книг під час традиційної “Автограф-сесії”, взяти участь у низці заходів. Так, Оксана Забужко є куратором програми “Розкажи мені про мене”. Відвідувачі фестивалю стануть свідками спілкування з відомими українськими та зарубіжними письменниками та культурними діячами, зокрема Ольгою Токарчук з Польщі, Аскольдом Мельничуком (США), нашим співвітчизником Сергієм Сингаївським.
А фокус-темою цьогорічного “Книжкового Арсеналу” буде – “Сміх. Страх.Сила”. Вибрано її невипадково, адже 2017 року виповнюється 175 років з дня виходу в світ повного видання легендарної “Енеїди” Івана Котляревського”. Свою оригінальну інтерпретацію цього геніального твору представить на фестивалі театр-студія “Арабески” із Харкова.
Алла ТОПЧІЙ
Фото Олексія ІВАНОВА, Миколи ПАЛІТРИ
