Медреформа: в Україні транжирять мільйони доларів Світового банку

В Україні – дивовижна система охорони здоров’я. Подивімося, як використовували кошти Міжнародного банку реконструкції і розвитку для потреб медицини. Чотири роки тому було започатковано гучний проект під назвою «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей».

Отож у березні 2015 року тодішній міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі та директор Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Чімяо Фан підписали Угоду.

Нам виділили 189,5 мільйона доларів США. Ці кошти «пішли» до низки областей, як державна субвенція, для вельми важливої справи – на профілактику, раннє виявлення та лікування серцево-судинних захворювань і раку, поліпшення якості та ефективності медичної допомоги.

Отже при іноземних грошах випало щастя бути Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Запорізькій, Львівській, Полтавській, Рівненській облдержадміністраціям (виконавці субпроектів у регіонах).

Аудитори Рахункової палати України дослідили, чи ефективно використано ці мільйони, на які конкретно потреби вони витрачені упродовж 2015–2017 років і за 9 місяців 2018-го.

А справа з цим «ділом» кепська. Знаєте, скільки мільйонів витрачено на те, щоб українці мали ліки, щоб не бігали в пошуках медпрепартів перед шпиталізацією, аби не сушили мізки над страшним питанням, яку нерухомість продати, щоб заплатити за дороговартісну операцію в клініці?

45,5 мільйона доларів, або 24 відсотки позики! І це із 189,5 мільйона доларів.

А де решта коштів?

На рахунках місцевих бюджетів та бюджетних установ розміщено 7,3 мільйона доларів. А решта – 136,7 мільйона доларів позики – перебувають на рахунку Міжнародного банку реконструкції і розвитку. Не затребувані. Ці кошти не використали для медичних потреб населення. Отакої!

Зате міжнародні фінансисти добре знаються на тому, що гроші мають робити… ще більші гроші. Так, так, вони ж хочуть набити калитку. І це закономірно для західного світу. Закон ринку. Відтак Україна станом на вересень 2018-го вже сплатила Міжнародному банку реконструкції і розвитку комісію за зобов’язаннями позики та відсотки в сумі 2,9 мільйона доларів, у тому числі за невикористані кошти, зарезервовані на рахунку банку.

Питання в тому, чому ми такі? Невже наш нарід не вимирає? Невже не волає про порятунок, коли підступають хвороби? Але ж цього спасіння не дочекаєшся від держави!

А мільйони доларів витрачали ось як. Читаємо, що у планах закупівель на 2015–2020 роки. Зокрема, передбачено понад 4 мільйони доларів на заходи загальноорганізаційного характеру. Але ж потім ці мільйони треба повернути банку з державного бюджету, тобто з наших з вами кишень, шановні платники податків. Ось, виявляється, якою багатою є наша країна!

У багатьох наших лікарнях медпрепаратів вистачає на день-два. Безкоштовно не лікують. За все треба платити. Твердо і однозначно. Без цього ніяк. Хоч вмирай відразу на порозі лікарні. Зате чотири мільйончики доларів на якісь туманні організаційні заходи – аж бігом…

Тим часом як витрачали чиновники позику? На проведення навчань за кордоном і в Україні для медпрацівників та менеджерів охорони здоров’я областей «пішло» 2654,1 тисячі доларів США.

На розроблення (дизайн), друк та забезпечення матеріалів для лікарів та пацієнтів стосовно гіпертонії, контролю за постачанням ліків для населення, інформаційну кампанію в ЗМІ тощо передбачено спрямувати 1319,6 тисячі доларів.

На проведення опитувань, обробку даних та соціологічних досліджень у Дніпропетровській області “йде” 192 тисячі доларів.

Або ось вельми «нагальна» потреба в поліпшенні здоров’я людей – для «проведення оцінки досягнення цілей субпроекту» у Волинській області «забито» 60 тисяч доларів.

От як пояснити хворим пенсіонерам, які не мають коштів на придбання навіть елементарних ліків, що на якесь туманне «проведення оцінки досягнення цілей» спрямовуються величезні суми, за які потім Україна ще й сплачує відсотки?

Як пояснити батькам хворої дитини, що збирають кошти на лікування по всій Україні – з миру по нитці! -, чому «на розробку, наповнення та коригування веб-порталу» в Рівненській області витрачається 30 тисяч доларів з держбюджету?

Який саме сайт «озолотили»? Хто за ним «стоїть»? Чому «відвалили» колосальні суми? Нема відповідей.

А що утнули на Полтавшині? За кошти субвенції область мала оплатити для медиків віртуальну систему для самостійного навчання проведення венепункції та постановки внутрішньовенних катетерів (вартість 1959,1 тис. грн). Однак замість високотехнологічного пристрою, а також системного блоку з клавіатурою та монітором для наочного відображення процесу венепункції отримано та оплачено поставку… USB флеш-накопичувача. Флешка вилікує?

Не може не дивувати й такий факт. У Плані закупівель (а документ 25 червня 2018 року затвердив заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк) передбачено «проведення інформаційних кампаній з метою підвищення поінформованості населення щодо факторів ризику виникнення хвороб та про діяльність у межах реалізації субпроектів».

Щедрою є держава, мусимо сказати. На ці інформаційні кампанії «забито» понад мільйон доларів!

Зверніть увагу: громадянин Грузії Квіташвілі вже не очолює міністерство. Тут господарює вже громадянка США Уляна Супрун. І пан Ковтонюк при начальницькій посаді. Але що змінилося?

Утім, продовжимо розповідь про медреформу. І не падайте зі стільця, бо це ще не вся «червона і чорна ікорка». Для забезпечення навчання і тренінгів, а також їх проведення (у тому числі за кордоном) «відвалюють» 2,5 мільйона доларів.

У Волинській області керівні чиновники вирішили, що саме консультанти допоможуть людям лікуватися від хвороб. Отож управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації упродовж 2015–2017 років уклало угоди з вісьмома консультантами, з визначеною помісячною платою – від 700 доларів. Хорошо живемо, браття, виявляється! На широку ногу.

Додамо, це ж простий консультант заробляє 700 баксів, а ось таке цабе, як консультант-перекладач вже має в кишені 3045 доларів.

І притьмом сплачувала держава за «титанічну» роботу консультантів. А давайте поцікавимося, про що в актах виконаних робіт звітували ці «рятівники».

Вони, наприклад, проводили зустрічі, координували роботу, готували наради та брали у них участь, координували навчальні семінари, проводили скайп- і телефонні переговори. Колосально!

Мене особливо вразило у цій звітності, що оплачувалися навіть… візування листів, а також (вдумайтеся лишень!) участь у підготовці листів.

А ось ця робота заслуговує на бурхливі оплески: підготовка привітань до Дня медичного працівника та їх розсилання також оплачувалося за кошти Світового банку, тобто за гроші платників українських податків.

Навіть за наповнення Фейсбук-сторінок сплачували консультантам.

Словом, ми утримували на своїй шиї цих трутнів – консультантів різного ґатунку. В багатьох регіонах держава щедро фінансувала «діяльність» консультантів і перекладачів. Витрачено 3,6 мільйона доларів.

На проведення навчань, тренінгів і конференцій «пішло» 1,5 мільйона доларів, тобто на оплату супутніх послуг, а не пріоритетних заходів, які покликані забезпечити профілактику, раннє виявлення та лікування серцевосудинних захворювань і раку, підвищення ефективності надання медичної допомоги.

Тим часом чиновний люд вішав народу локшину на вуха про нечувані успіхи медреформи.

Замість ліків купували бозна-що. Наприклад, на Волині використали 21,1 тис. грн на дизайн, макетування та друк 3,5 тисячі штук брендових ручок з логотипом Світового банку (на дату аудиту – 12.10.2018-го касові видатки за цим договором не проведені). Забули, певно, що такі витрати не відносяться ні до профілактики серцево-судинних захворювань, ні до раннього виявлення та лікування хвороб систем кровообігу, які обумовлені проектом. Цікаво, а директорові Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Чімяо Фану вручили брендову ручку з логотипом?

А ще ж використали 3,4 тис. грн на придбання 2453 наліпки на обладнання.

От і думаєш, звідкіля на вулицях українських міст з’являються розкішні автомобілі, з яких потаємних сейфів чиновники різних калібрів оплачують проживання своїх чад за кордоном, купуючи там для них нерухомість?

В Україні – чорна біда: економічна криза, тарифний «беспредєл», безробіття, війна з путінською бандою… А тим часом мільйони доларів – позичених під немалі відсотки! – «вивалюють» на тренінги, створення сайтів, поїздки за кордон, буклетики, наліпочки, бозна на що. Як усе це сприймати простим людям, які віддають останню копійчину за термінову операцію в клініці?

Наприклад, у 2017 році (у той період, коли формувалися ці плани щодо витрачання мільйонів доларів), кореспонденти «Українського репортера» побували у деяких лікарнях Київщини, підготували репортажі про побачене. І вжахнулися. Так, у Кагарлицькій центральній районній лікарні хворі спали на старих, брудних матрацах і подушках, укривалися драними ковдрами, харчувалися за 8 гривень на день і витрачали на лікування від півтори до чотирьох тисяч гривень на тиждень.

А ось картинка Бориспільської центральної районної лікарні. Січень 2018 року: комісія Держпродспоживслужби у Київській області виявила тут низку недоліків. Зокрема, маніпуляційна, інфекційне, терапевтичне, пологове відділення знаходяться у жахливому стані, стіни потребують негайного ремонту, сиплеться штукатурка, пацієнтам створені, відверто, антигігієнічні умови, відсутнє елементарне обладнання, медичні інструменти тощо. Безліч порушень зафіксовано і в хірургічному відділенні та операційній. Не в кращому стані – харчоблок, який потребує також термінового ремонту, не працює витяжка, відсутні навіть рукомийники.

Ось куди потрібно було направляти кошти міжнародної позики!

І насамкінець про делікатеси. Виконувачка обов’язки міністра охорони здоров’України Уляна Супрун радить: «Не обов’язково споживати саме чорну ікру осетрових. Поживні вітаміни, мікроелементи та жири, які вона містить, можна знайти і в інших продуктах…»

Є ж, наприклад, і червона ікорочка.


Занотуйте, шановні українці, корисну пораду від пані Супрун: якщо ви не можете відмовитись від чорної ікри, то «обирати варто ікру перевірених виробників, з відповідним маркуванням на пакуванні».

Смачного, пані Супрун!

Леонід ФРОСЕВИЧ

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *